хробак

Залляв хробака.

Упився.

За тобою уже хробак ходить.

Ти незадовго умреш.

Малий хробак і великого дуба підточить.

Мала причина буває часами причиною великої утрати, шкоди.

Не той хробак страшний, що я з'їм, а той що мене з'їсть.

Розуміння слів, як і сказано.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хробак — хроба́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. хробак — (комахи) личинка; (деревний) шашіль; (у моркві) робак, гробак, черв'як; (хто) П. тля, нікчема, плазун, раб; (вагань) тягар, муки, грижа; хробачок, хробачисько, зб. хробаччя, хробачня, хробацтво. Словник синонімів Караванського
  3. хробак — див. черв'як Словник синонімів Вусика
  4. хробак — ХРОБА́К, а́, ч. 1. Личинка комах, яка живе в землі. Крізь поперечний розріз ґрунтів можна було ясно спостерігати, як росте коріння, народжується із зерна рослина, як хробак підточує рослину і вона жовкне, тане (В. Словник української мови у 20 томах
  5. хробак — хроба́к: ◊ ко́ждий має свого хробака́ у кожного свої проблеми (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. хробак — -а, ч. 1》 Личинка комах, яка живе в землі. || Личинка жука шкіроїда, яка псує шкіру, хутро, точить дерево і т. ін.: шашіль. 2》 Те саме, що черв'як 1); робак. 3》 перен., розм. Те саме, що черв'як 2). 4》 перен., діал. Маленька дитина. 5》 перен., розм. Те саме, що черв'як 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. хробак — Хроба́к, -ка́, -ко́ві; -ки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. хробак — ХРОБА́К, а́, ч. 1. Личинка комах, яка живе в землі. Крізь поперечний розріз грунтів можна було ясно спостерігати, як росте коріння, народжується із зерна рослина, як хробак підточує рослину і вона жовкне, тане (Кучер, Вогник, 1952, 43)... Словник української мови в 11 томах
  9. хробак — Хробак, -ка м. 1) = робак. Трахвилося хробаку раз на віку влізти в моркву. Ном. № 2611. 2) — білий = бедрак. Вх. Лем. 392. 3) — жиді́вський. насѣк. Periplaneta orientalis. Вх. Уг. 238. ум. хробачо́к. Словник української мови Грінченка