хробак

ХРОБА́К, а́, ч.

1. Личинка комах, яка живе в землі.

Крізь поперечний розріз грунтів можна було ясно спостерігати, як росте коріння, народжується із зерна рослина, як хробак підточує рослину і вона жовкне, тане (Кучер, Вогник, 1952, 43);

Самі хрущі їдять листя, та найстрашніше хрущові личинки. Скільки їх було викопує на вгороді дівчинка — великих білих хробаків, які під’їдають стебла городніх овочів (Донч., IV, 1957, 102);

Буде [Дорошенко] віднині тут, ..де над полями морські чайки.. тільки деколи забіліють, замайорять білокрило, збираючи хробаків та кузьку… (Гончар, Тронка, 1963, 216);

*У порівн. Жевріюче бадилля розповзалось скрізь, мов вогняні хробаки, сичало й курилось (Коцюб., I, 1955, 346);

// Личинка жука шкіроїда, яка псує шкіру, хутро, точить дерево і т. ін.; шашіль.

Миколам від хробаків Порохном узявся. Сам спаситель на вратах Поздовж перепався (Рудан., Вибр., 1949, 112).

2. Те саме, що черв’я́к 1; робак.

Сім літ хробак в хріні зимував, а смаку не зазнав (Номис, 1864, № 6464);

Наука спостерігає такі явища [анабіозу] в різними нижчими, простішими організмами, наприклад — коловертками, хробаками, деякими комахами (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 176);

Кинутий 1900 року в криницю, вугор очищав воду, живлячись хробаками та личинками, і ще й досі продовжує свою корисну працю (Веч. Київ, 12. II 1970, 4).

♦ Залива́ти (зали́ти, залля́ти) хробака́ [в се́рці] див. залива́ти.

3. перен., розм. Те саме, що черв’як 2.

— Що я тепер? Перед хвилею цар, а тепер голий, безпомічний хробак, котрого кождий може розтоптати (Фр., IV, 1950, 142);

[Бережний:] Що це значить..? [Вересай: ] Це значить, що хробаки Ружевські будуть розчавлені (Мик., I, 1957, 396);

Був теплий сонячний день, та на якусь мить цей день потемнів у моїх очах, коли я подумав про те, що Катерини нема, а цей хробак повзає по землі (Жур., Звич. турботи, 1960, 130).

4. перен., діал. Маленька дитина.

— Що ж? Пропадаю! З сими хробаками Скитаюся поміж людьми, бідую (Фр., IX, 1952, 211).

5. перен., розм. Те саме, що черв’я́к 3.

Маруся була горда, і який би шкідливий хробак не точив їй серця, вона жодного разу не видавала себе перед подругами (Добр., Очак. розмир, 1965, 204);

Хай прийде [смерть], хай скаже своє останнє слово, і Марія не здригнеться. Жоден хробак вагань не пробив собі пристанище в її душі. не проб’є. Вона те знає, готова до всього, нескорена й несхитна (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 160).