чути

Чує кіт, де сало лежить.

Знає де можна скористати.

Чує, як трава росте.

Має дуже добрий слух.

Як „на”, то чує, а як „дай”, то глухий.

Любить брати, але не любить давати.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чути — (звуки) сприймати// (дещо почути) чути краєм вуха, (особисто) чути на власні вуха. Словник синонімів Полюги
  2. чути — Мати слух <ев. вуха>; (часто) чувати; (звук) кн. сприймати; (від кого) дізнаватися, прочувати; (серцем) відчувати, перед-, здогадуватися; ЯК ПР. ЧУТНО; п! ЗАЧУВАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. чути — [чутие] чуйу, чуйеиш Орфоепічний словник української мови
  4. чути — ЧУ́ТИ, чу́ю, чу́єш, недок. 1. кого, що. Сприймати за допомогою органів слуху які-небудь звуки. Серед тиші ночі чути було дуже виразно, як горілка стиха булькотіла з барильця, вливаючись у пляшку і шелестячи по боках скла (І. Словник української мови у 20 томах
  5. чути — чу́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  6. чути — чу́ти: ◊ мо́рес чу́ти → морес ◊ на вла́сні ву́ха то чув → вухо ◊ на свої ву́ха то чув → вухо ◊ чу́ти жаль → жаль Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. чути — чую, чуєш, недок. 1》 перех. Сприймати за допомогою органів слуху які-небудь звуки. || у знач. вставн. сл. Чується. 2》 неперех. Мати слух. 3》 перех. Мати які-небудь дані, відомості про кого-, що-небудь, знати про кого-небудь із розмов, чуток і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. чути — відчува́ти плече́ (лі́коть) кого, чиє (чий) і без додатка. Мати чиюсь підтримку, допомогу. (Дремлюга:) Головне — щоб в тебе вірили. А коли не відчуваєш плеча, то й світ тобі не раз галушкою здасться (О. Корнійчук). чу́ти плече́ і лі́коть кого. Фразеологічний словник української мови
  9. чути — ВІДЧУВА́ТИ (сприймати органами чуття), ПОЧУВА́ТИ, ЧУ́ТИ, УЧУВА́ТИ (ВЧУВА́ТИ), ПОЧУВА́ТИСЯ, ЗАЧУВА́ТИ рідше, СПОЧУВА́ТИ розм. рідше, ДІЗНАВА́ТИ (ДОЗНАВА́ТИ) розм. рідше, ОЧУВА́ТИ діал. — Док. Словник синонімів української мови
  10. чути — Чу́ти, чу́ю, чу́єш, чу́є; чуй, чу́ймо, чу́йте; чув, чу́ла Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. чути — ЧУ́ТИ, чу́ю, чу́єш, недок. 1. перех. Сприймати за допомогою органів слуху які-небудь звуки. Серед тиші ночі чути було дуже виразно, як горілка стиха булькотіла з барильця, вливаючись у пляшку і шелестячи по боках скла (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  12. чути — Чути, -чую, -єш гл. 1) Слышать. Чуєш, що дзвонять, та не знаєш, в якій церкві. Ном. Я не чула, що ви казали. Харьк. Чуй! чуй! Слушай! слушай! Вх. Лем. 483. 2) Чуять. Де мед чує, там ночує. Макс. (1849), 99. Не будем ми, серце, в парі, душа моя чує. Грин. Словник української мови Грінченка