чути
Чує кіт, де сало лежить.
Знає де можна скористати.
Чує, як трава росте.
Має дуже добрий слух.
Як „на”, то чує, а як „дай”, то глухий.
Любить брати, але не любить давати.
Джерело:
Приповідки або українсько-народня філософія
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чути — (звуки) сприймати// (дещо почути) чути краєм вуха, (особисто) чути на власні вуха. Словник синонімів Полюги
- чути — Мати слух <ев. вуха>; (часто) чувати; (звук) кн. сприймати; (від кого) дізнаватися, прочувати; (серцем) відчувати, перед-, здогадуватися; ЯК ПР. ЧУТНО; п! ЗАЧУВАТИ. Словник синонімів Караванського
- чути — [чутие] чуйу, чуйеиш Орфоепічний словник української мови
- чути — ЧУ́ТИ, чу́ю, чу́єш, недок. 1. кого, що. Сприймати за допомогою органів слуху які-небудь звуки. Серед тиші ночі чути було дуже виразно, як горілка стиха булькотіла з барильця, вливаючись у пляшку і шелестячи по боках скла (І. Словник української мови у 20 томах
- чути — чу́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- чути — чу́ти: ◊ мо́рес чу́ти → морес ◊ на вла́сні ву́ха то чув → вухо ◊ на свої ву́ха то чув → вухо ◊ чу́ти жаль → жаль Лексикон львівський: поважно і на жарт
- чути — чую, чуєш, недок. 1》 перех. Сприймати за допомогою органів слуху які-небудь звуки. || у знач. вставн. сл. Чується. 2》 неперех. Мати слух. 3》 перех. Мати які-небудь дані, відомості про кого-, що-небудь, знати про кого-небудь із розмов, чуток і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чути — відчува́ти плече́ (лі́коть) кого, чиє (чий) і без додатка. Мати чиюсь підтримку, допомогу. (Дремлюга:) Головне — щоб в тебе вірили. А коли не відчуваєш плеча, то й світ тобі не раз галушкою здасться (О. Корнійчук). чу́ти плече́ і лі́коть кого. Фразеологічний словник української мови
- чути — ВІДЧУВА́ТИ (сприймати органами чуття), ПОЧУВА́ТИ, ЧУ́ТИ, УЧУВА́ТИ (ВЧУВА́ТИ), ПОЧУВА́ТИСЯ, ЗАЧУВА́ТИ рідше, СПОЧУВА́ТИ розм. рідше, ДІЗНАВА́ТИ (ДОЗНАВА́ТИ) розм. рідше, ОЧУВА́ТИ діал. — Док. Словник синонімів української мови
- чути — Чу́ти, чу́ю, чу́єш, чу́є; чуй, чу́ймо, чу́йте; чув, чу́ла Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- чути — ЧУ́ТИ, чу́ю, чу́єш, недок. 1. перех. Сприймати за допомогою органів слуху які-небудь звуки. Серед тиші ночі чути було дуже виразно, як горілка стиха булькотіла з барильця, вливаючись у пляшку і шелестячи по боках скла (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- чути — Чути, -чую, -єш гл. 1) Слышать. Чуєш, що дзвонять, та не знаєш, в якій церкві. Ном. Я не чула, що ви казали. Харьк. Чуй! чуй! Слушай! слушай! Вх. Лем. 483. 2) Чуять. Де мед чує, там ночує. Макс. (1849), 99. Не будем ми, серце, в парі, душа моя чує. Грин. Словник української мови Грінченка