чути
чу́ти
чую, чуєш, недок.
1》 перех. Сприймати за допомогою органів слуху які-небудь звуки.
|| у знач. вставн. сл. Чується.
2》 неперех. Мати слух.
3》 перех. Мати які-небудь дані, відомості про кого-, що-небудь, знати про кого-небудь із розмов, чуток і т. ін.
4》 перех., також із спол. як, що і т. ін. Те саме, що відчувати 1-3).
|| Відчувати на дотик що-небудь.
|| Триматися, дотримуватися чого-небудь під час руху.
|| Знаходити в собі, виявляти, мати що-небудь.
|| розм. Передчувати, відчувати, здогадуватися (звичайно про щось неприємне).
Не чути себе — бути дуже схвильованим.
5》 Виявляти, розпізнавати, знаходити кого-, що-небудь за допомогою органів нюху.
|| Передчувати близькість чого-небудь. Чути нюхом.
6》 у знач. присл. Чутно, видно.
7》 у формі 2 ос. теп. ч. чуєш, чуєте і рідко мин. ч. чув. Уживається для підкреслення сказаного, звернення уваги на кого-, що-небудь.
Значення в інших словниках
- чути — (звуки) сприймати// (дещо почути) чути краєм вуха, (особисто) чути на власні вуха. Словник синонімів Полюги
- чути — Мати слух <ев. вуха>; (часто) чувати; (звук) кн. сприймати; (від кого) дізнаватися, прочувати; (серцем) відчувати, перед-, здогадуватися; ЯК ПР. ЧУТНО; п! ЗАЧУВАТИ. Словник синонімів Караванського
- чути — [чутие] чуйу, чуйеиш Орфоепічний словник української мови
- чути — ЧУ́ТИ, чу́ю, чу́єш, недок. 1. кого, що. Сприймати за допомогою органів слуху які-небудь звуки. Серед тиші ночі чути було дуже виразно, як горілка стиха булькотіла з барильця, вливаючись у пляшку і шелестячи по боках скла (І. Словник української мови у 20 томах
- чути — чу́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- чути — чу́ти: ◊ мо́рес чу́ти → морес ◊ на вла́сні ву́ха то чув → вухо ◊ на свої ву́ха то чув → вухо ◊ чу́ти жаль → жаль Лексикон львівський: поважно і на жарт
- чути — Чує кіт, де сало лежить. Знає де можна скористати. Чує, як трава росте. Має дуже добрий слух. Як „на”, то чує, а як „дай”, то глухий. Любить брати, але не любить давати. Приповідки або українсько-народня філософія
- чути — відчува́ти плече́ (лі́коть) кого, чиє (чий) і без додатка. Мати чиюсь підтримку, допомогу. (Дремлюга:) Головне — щоб в тебе вірили. А коли не відчуваєш плеча, то й світ тобі не раз галушкою здасться (О. Корнійчук). чу́ти плече́ і лі́коть кого. Фразеологічний словник української мови
- чути — ВІДЧУВА́ТИ (сприймати органами чуття), ПОЧУВА́ТИ, ЧУ́ТИ, УЧУВА́ТИ (ВЧУВА́ТИ), ПОЧУВА́ТИСЯ, ЗАЧУВА́ТИ рідше, СПОЧУВА́ТИ розм. рідше, ДІЗНАВА́ТИ (ДОЗНАВА́ТИ) розм. рідше, ОЧУВА́ТИ діал. — Док. Словник синонімів української мови
- чути — Чу́ти, чу́ю, чу́єш, чу́є; чуй, чу́ймо, чу́йте; чув, чу́ла Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- чути — ЧУ́ТИ, чу́ю, чу́єш, недок. 1. перех. Сприймати за допомогою органів слуху які-небудь звуки. Серед тиші ночі чути було дуже виразно, як горілка стиха булькотіла з барильця, вливаючись у пляшку і шелестячи по боках скла (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- чути — Чути, -чую, -єш гл. 1) Слышать. Чуєш, що дзвонять, та не знаєш, в якій церкві. Ном. Я не чула, що ви казали. Харьк. Чуй! чуй! Слушай! слушай! Вх. Лем. 483. 2) Чуять. Де мед чує, там ночує. Макс. (1849), 99. Не будем ми, серце, в парі, душа моя чує. Грин. Словник української мови Грінченка