щеня

Значення в інших словниках

1. щеня — Цуценя, песеня, собача, собаченя, р. цуцик; Л. ШМАРКАЧ; щенятко. Словник синонімів Караванського
2. щеня — I песеня, собача, собачатко, цуценя, цуценятко, щенятко II див. дитина Словник синонімів Вусика
3. щеня — [шчеин’а] -н'атие, ор. -н'ам, м. (на) -н'ат'і, мн. -н'ата Орфоепічний словник української мови
4. щеня — Песик, песеня, цуцак, цуцик, цуценя, цуценятко, цюця, цюцько, див. моська Словник чужослів Павло Штепа
5. щеня — ЩЕНЯ́, ня́ти, с. 1. Маля собаки, а також вовчиці, лисиці і т. ін. На канапі з пов'язкою на голові напівлежить пані Люба, грається з щенятами (С. Словник української мови у 20 томах
6. щеня — щеня́ іменник середнього роду, істота Орфографічний словник української мови
7. щеня — -яти, с. 1》 Маля собаки, а також вовчиці, лисиці і т. ін. Зінське щеня — див. зінський. 2》 перен., лайл. Про дітей (перев. неслухняних). 3》 перен., лайл. Дуже молода, недосвідчена людина; молокосос. Великий тлумачний словник сучасної мови
8. щеня — ЦУЦЕНЯ́ (маля собаки), ЩЕНЯ́, СОБАЧА́, СОБАЧЕНЯ́, ПЕСЕНЯ́. Цуценя тільки виляло хвостиком, відчуваючи тепло людських рук, і намагалося малиновим язичком лизнути свого нового хазяїна в щоку (А. Словник синонімів української мови
9. щеня — Щеня́, -ня́ти, -ня́ті, -ня́м; -ня́та, -ня́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. щеня — ЩЕНЯ́, я́ти, с. 1. Маля собаки, а також вовчиці, лисиці і т. ін. На канапі з пов’язкою на голові напівлежить пані Люба, грається з щенятами (Вас. Словник української мови в 11 томах