1. Словник української мови в 11 томах

щеня

ЩЕНЯ́, я́ти, с.

1. Маля собаки, а також вовчиці, лисиці і т. ін.

На канапі з пов’язкою на голові напівлежить пані Люба, грається з щенятами (Вас., III, 1960, 193);

На хаті в гнізді клекоче лелека, а на призьбі сидить босоноге дитинча, бавиться з щеням і щось говорить само з собою (Стельмах, II, 1962, 287);

*У порівн. Я собі звернулось, Щеня мов під тином,— звичайне, мале, То й перелякалось (Шевч., II, 1963, 255);

З розгону напливає берег. Човен м’яко, ніби щеня, ткнувся в нього носом (Стельмах, II, 1962, 57).

◊ Зі́нське щеня́ див. зі́нський.

2. перен., лайл. Про дітей (перев. неслухняних).

А щоб ти не діждало, щеня суче! Та ще за нього бійку та сварку чини в хаті! (Коцюб., І, 1955, 438);

— Ти чого підслухуєш, щеня? — і Віра люто шарпає за плечі необачного Славка (Кач., II, 1958, 20);

Мартин Прокопович давай лаяти сина — отаке щеня і сміє на батька налітати (Коп., Навколо полум’я, 1961, 122).

3. перен., лайл. Дуже молода, недосвідчена людина; молокосос.

Обличчя товстого Оникія наливається кров’ю. Він спиняє на Вустимкові важкий погляд і хрипло каже: — Щеня! Ти на кого сказав так? (Багмут, Опов., 1959, 12);

Поручик, грюкнувши дверима, вийшов з вітальні.— Щеня! — злісно кинув услід Грижбовський (Цюпа, Назустріч.., 1958, 97).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. щеня — Цуценя, песеня, собача, собаченя, р. цуцик; Л. ШМАРКАЧ; щенятко. Словник синонімів Караванського
  2. щеня — I песеня, собача, собачатко, цуценя, цуценятко, щенятко II див. дитина Словник синонімів Вусика
  3. щеня — [шчеин’а] -н'атие, ор. -н'ам, м. (на) -н'ат'і, мн. -н'ата Орфоепічний словник української мови
  4. щеня — Песик, песеня, цуцак, цуцик, цуценя, цуценятко, цюця, цюцько, див. моська Словник чужослів Павло Штепа
  5. щеня — ЩЕНЯ́, ня́ти, с. 1. Маля собаки, а також вовчиці, лисиці і т. ін. На канапі з пов'язкою на голові напівлежить пані Люба, грається з щенятами (С. Словник української мови у 20 томах
  6. щеня — щеня́ іменник середнього роду, істота Орфографічний словник української мови
  7. щеня — Мале щеня, а дуже завзяте. Молодий віком, але впертий. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. щеня — -яти, с. 1》 Маля собаки, а також вовчиці, лисиці і т. ін. Зінське щеня — див. зінський. 2》 перен., лайл. Про дітей (перев. неслухняних). 3》 перен., лайл. Дуже молода, недосвідчена людина; молокосос. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. щеня — ЦУЦЕНЯ́ (маля собаки), ЩЕНЯ́, СОБАЧА́, СОБАЧЕНЯ́, ПЕСЕНЯ́. Цуценя тільки виляло хвостиком, відчуваючи тепло людських рук, і намагалося малиновим язичком лизнути свого нового хазяїна в щоку (А. Словник синонімів української мови
  10. щеня — Щеня́, -ня́ти, -ня́ті, -ня́м; -ня́та, -ня́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)