ґазда

Без ґазди, які жінці гаразди.

Нарікання вдови, яка мусить всім клопотатися по смерти чоловіка.

Ґазда по судах не біжить, бо ґаздівство в руках держить.

Добрий господар не втручається в чужі діла, а пильнує свого, тому і в суді не буває.

Ґазда умирає, а ґаздиня другого шукає.

Чоловік умирає, жінка шукає собі іншого чоловіка, щоб віддатися.

Ґазда, як гелетка.

Іронія з такого, що робить себе більшим, як у дійсности є. Нелетка — міра, чверть кірця.

Ґаздиня на чотири ґазди.

Іронія з жінки, яка дуже гордиться.

Ґаздувала б і вош, коби мож.

Кожному здається, що то легко господарювати, а то є велика відві- чальність.

Де дві ґаздині, там голодні й свині.

Там нема ладу, бо або балакають і не пильнують свого діла, або обидві сваряться.

Де нема ґазди, там ладу не жди.

Де господар не допильнує, там страта певна.

З ґаздами — ґазда, з панами — пан, а з свиньми — свиня.

Глум з дволичного.

Сивий сокіл, сиві його очі, не буде з того ґазди, хто ходить по ночі.

Хто бурлакує по ночах, той днем мусить спати і не догляне господарства.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ґазда — «староста камери»[ І, 282] Дрог. (дослівно «господар», з угор. gazda «те саме») [ОГ] Словник з творів Івана Франка
  2. ґазда — див. ГОСПОДАР. Словник синонімів Караванського
  3. ґазда — див. чоловік Словник синонімів Вусика
  4. ґазда — [ґазда і ґазда] -здие/-зди, д. і м. -з'д'і/-з'д'і Орфоепічний словник української мови
  5. ґазда — ҐА́ЗДА, и, ч., діал. Господар. Василь Півморок був свого часу один з найзаможніших ґаздів на ввесь Борислав (І. Франко); – Це, – каже, – вже не вбогий хлоп із прикарпатської долини, а знаний між людей .. ґазда і трудової медалі кавалер (С. Словник української мови у 20 томах
  6. ґазда — ґа́зда́ іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  7. ґазда — ґазди, ч., зах. Господар. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. ґазда — Ґа́зда, -ди; ґа́зди, ґа́здів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)