жертовник

Значення в інших словниках

1. жертовник — же́рто́вник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. жертовник — -а, ч. 1》 Спеціальний стіл або взагалі те місце, де клали жертву, яку, за релігійними обрядами, приносили богам. 2》 Стіл у православній церкві, на якому виконуються різні обряди. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. жертовник — ВІВТА́Р (у давніх народів — місце для жертвоприношень), ЖЕРТО́ВНИК, ОЛТА́Р заст. Скоро завважила (жертва) батька, що край вівтаря похилився В тузі незмірній (М. Зеров); Майдан став схожий на страшний жертовник вавилонських богів (І. Нечуй-Левицький); Стає (Іфігенія) перед олтарем (Леся Українка). Словник синонімів української мови
4. жертовник — Же́рто́вник, -ка, на -ку; -вники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. жертовник — ЖЕ́РТО́ВНИК, а, ч. 1. Спеціальний стіл або взагалі те місце, де клали жертву, яку, за релігійними обрядами, приносили богам. [Левіт:] А святий жертовник? Стоїть він цілий. [Тірца:] Тільки без жертов (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
6. жертовник — 1. Ритуальне місце, окрема споруда або частина будівлі для здійснення відповідного сакрального культу в поганські часи. 2. У християнській церкві — виконаний з коштовних дерева або каменів і багато прикрашений стіл... Архітектура і монументальне мистецтво
7. жертовник — Жертовник, -ка ж. Жертвенникъ (въ алтарѣ). Черк. у. Словник української мови Грінченка