покривало

покрива́ло

Те саме, що покрив 2

Джерело: Словник церковно-обрядової термінології на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покривало — покрива́ло іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. покривало — Покрив, покривка, поет. габа; (ліжка) покриття, покрівець, одягало; (жіночий одяг) пелерина, накидка; (коня) попона; (на голову) намітка; (на обличчя) а. чадра; (з туману) запона, заволока, пелена; покривальне. Словник синонімів Караванського
  3. покривало — I накидка і накидка, накривало, накривачка, накривка, накриття, намітка, покрива, покривка, покривайло, покривало, покривачка, покривання, скривало (у нареченої), укривало, укривачка II див. покривало Словник синонімів Вусика
  4. покривало — див. покривайло. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. покривало — Габа, завивало, накривало, покрив, покривка, покрова, серпанок, див. одіяло, пелена, сінь, прикривало Словник чужослів Павло Штепа
  6. покривало — ПОКРИВА́ЛО, а, с. 1. Шматок тканини, яким покривають кого-, що-небудь. Черниця повела бабів за колони, зняла з однієї срібної домовини з мощами червоне покривало (І. Словник української мови у 20 томах
  7. покривало — під покрива́лом чого. Маскуючи чимсь що-небудь, використовуючи щось як прикриття, як захист і т. ін. Отакий чоловік мій зять! Під покривалом віри хова всі свої безсовісні діла (Панас Мирний); Геть брехню під покривалом прав! (М. Рильський). Фразеологічний словник української мови
  8. покривало — КО́ВДРА (тепле покривало, яким люди накриваються в постелі), ОДЯГА́ЛО діал. Юра спокійно лягає, залазить під затишну ковдру і готується мирно заснути (Ю. Смолич); Спати його клали під одягала золототкані, на м'якенькому пуху (Марко Вовчок). — Пор. Словник синонімів української мови
  9. покривало — ПОКРИВА́ЛО, а, с. 1. Шматок тканини, яким покривають кого-, що-небудь. Черниця повела бабів за колони, зняла з однієї срібної домовини з мощами червоне покривало (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  10. покривало — Покривайло, покривало, -ла с. Покрывало. Бере покривало (намітку), розгортує і накидає на молоду зовсім. Грин. III. 448. Кошулі тоненькі, покривала біленькі вони б виношали. н. п. Покривало на мертву купила. Кролев. у. Окрило їх покривало густеє. К. Іов. Словник української мови Грінченка