1. Словник церковно-обрядової термінології

покута

поку́та

Церковне покарання за гріхи у вигляді церковної заборони або наказу виконати певну кількість молитов, поклонів, здійснити паломництво, яке священнослужитель-сповідник накладає на каяника відповідно до тяжкості скоєних ним гріхів; єпитимія

Джерело: Словник церковно-обрядової термінології на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покута — (за гріх) покарання, кара; (дія) каяття, покаяння, покутування. Словник синонімів Караванського
  2. покута — див. кара Словник синонімів Вусика
  3. покута — -и, ж. 1》 Визнання своєї провини, вияв жалю з приводу неї; каяття. 2》 Покарання за вчинений злочин, провину, поганий учинок і т. ін. 3》 іст. Церковне покарання за злочини або гріхи; епітимія. Накласти покуту. Нести покуту. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. покута — поку́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  5. покута — ПОКУ́ТА, и, ж. 1. Визнання своєї провини, вияв жалю з приводу неї; каяття. Нехай Рустем піде до батька, впаде йому в ноги і скаже: мій гріх, моя покута (М. Коцюбинський); Вона прийме його і його покуту, але .. одна вона буде знати, що се їй коштує... (Г. Словник української мови у 20 томах
  6. покута — Кара за гріхи, покаяння Словник застарілих та маловживаних слів
  7. покута — пуска́ти / пусти́ти ду́шу на поку́ту. Залишати кого-небудь живим; помилувати кого-небудь. (Ігнат:) Ой простіть мене, батечки!… Не буду! Простіть!… (Павло:) Чорт! (Ігнат:) Ой пустіть душу на покуту!.. (М. Костомаров). Фразеологічний словник української мови
  8. покута — КАЯТТЯ́ (визнання своєї провини, вияв жалю з приводу якогось свого помилкового, небажаного вчинку), КА́ЯННЯ, РОЗКА́ЯННЯ, ПОКАЯ́ННЯ, ПОКУ́ТА, СПОКУ́ТА. Є каяття, та вороття немає (Л. Словник синонімів української мови
  9. покута — ПОКУ́ТА, и, ж. 1. Визнання своєї провини, вияв жалю з приводу неї; каяття. Нехай Рустем піде до батька, впаде йому в ноги і скаже: мій гріх, моя покута (Коцюб., II, 1955, 157); Вона прийме його і його покуту, але .. Словник української мови в 11 томах
  10. покута — Покута, -ти ж. 1) Покаяніе. Де гріх, там і покута. Ном. № 124. 2) Епитимія. Ти на мене накинеш покуту? — Які ж твої гріхи? ЗОЮР. І. 130. Словник української мови Грінченка