1. Словник жарґонної лексики української мови

возик

(-а) ж.; мол. Автомобіль, таксі. Бурмило піймав "возика" і вони поїхали на Богунію (В. Врублевський, Замах на генсека).

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. возик — во́зик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. возик — -а, ч. 1》 Зменш. до віз I 1). 2》 Те саме, що візок 4). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. возик — ВО́ЗИК, а, ч. 1. Зменш. до віз 1. Того ж дня виїхав возик з міста у Кармелеве село і повіз туди додому його сім'ю (Марко Вовчок); Я їхав .. Словник української мови у 20 томах
  4. возик — Во́зик, -ка, на -ку; -зики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. возик — ВО́ЗИК, а, ч. 1. Зменш. до віз¹ 1. Того ж дня виїхав возик з міста у Кармелеве село і повіз туди додому його сім’ю (Вовчок, І, 1955, 364); Антон попросив у кума невеликого, на одного коня, возика й почав накладати гній (Чорн., Визвол. земля, 1959, 46). Словник української мови в 11 томах
  6. возик — Возик, -ка м. ум. отъ віз. Словник української мови Грінченка