1. Словник української мови в 11 томах

возик

ВО́ЗИК, а, ч.

1. Зменш. до віз¹ 1.

Того ж дня виїхав возик з міста у Кармелеве село і повіз туди додому його сім’ю (Вовчок, І, 1955, 364);

Антон попросив у кума невеликого, на одного коня, возика й почав накладати гній (Чорн., Визвол. земля, 1959, 46).

2. Те саме, що візо́к 4.

Нагнав жінку якусь на дорозі — везла з дівчинкою возик з мішком од млина (Головко, II, 1957, 18);

Дівчина штовхала перед себе дитячий возик, на якому сиділа її хвора мама (Ю. Янов., І, 1958, 358).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. возик — во́зик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. возик — -а, ч. 1》 Зменш. до віз I 1). 2》 Те саме, що візок 4). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. возик — ВО́ЗИК, а, ч. 1. Зменш. до віз 1. Того ж дня виїхав возик з міста у Кармелеве село і повіз туди додому його сім'ю (Марко Вовчок); Я їхав .. Словник української мови у 20 томах
  4. возик — (-а) ж.; мол. Автомобіль, таксі. Бурмило піймав "возика" і вони поїхали на Богунію (В. Врублевський, Замах на генсека). Словник жарґонної лексики української мови
  5. возик — Во́зик, -ка, на -ку; -зики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. возик — Возик, -ка м. ум. отъ віз. Словник української мови Грінченка