возити
ВОЗИ́ТИ, вожу́, во́зиш, недок., перех.
1. Переміщати, пересувати, доставляти кого-, що-небудь машиною, возом і т. ін.
За те вони [пани] дрова возили, В болотах очерет косили, Носили в пекло на підпал (Котл., І, 1952, 135);
— Велике діло борону тягати Або снопи возить! (Гл., Вибр., 1957, 107);
Якщо за добу в молотарку Дадуть мої руки сто кіп, То швидше машини й безтарки Державі возитимуть хліб (С. Ол., Вибр., 1959, 119).
2. Волочити, тягати що-небудь.
Любиш їздить — люби й саночки возить! (Номис, 1864, № 7080);
Лаврін гладив його [кота] м’яку шерсть, прив’язував до нитки заячий хвостик і возив його по долівці, забавляючись хижими стрибками кота (Донч., III, 1956, 127).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- возити — вози́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- возити — [возитие] воужу, возиеш; нак. вози, воуз'іт' Орфоепічний словник української мови
- возити — вожу, возиш, недок., перех. 1》 Переміщати, пересувати, доставляти кого-, що-небудь машиною, возом і т. ін. 2》 Волочити, тягати що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- возити — ВОЗИ́ТИ, вожу́, во́зиш, недок., кого, що. 1. Те саме, що везти́ 1, але з позначенням повторюваності, тривалості дії, що відбувається в різний час або в різних напрямках. За те вони [пани] дрова возили, В болотах очерет косили, Носили в пекло на підпал (І. Словник української мови у 20 томах
- возити — вози́ти / повози́ти попа́ в ре́шеті, заст. Говорити неправду, брехати під час сповіді. Надокучило мені каляться з нечистою силою... та до того ще й така думка: чи не доведеться мені за цю пекельну кумпанію (компанію) возить попа в решеті? (Марко Вовчок). Фразеологічний словник української мови
- возити — РУ́ХАТИ (змінювати положення кого-, чого-небудь внаслідок обертання, коливання, пересування тощо), ПЕРЕМІЩА́ТИ, ПЕРЕМІ́ЩУВАТИ, ВОРУШИ́ТИ, ПОРУ́ШУВАТИ, ВОЗИ́ТИ, ПОДАВА́ТИ, ДВИ́ГАТИ розм. Словник синонімів української мови
- возити — Вози́ти, вожу́, во́зиш, во́зять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- возити — Возити, -вожу, -зиш гл. Возить. В ліс дров не возять. Ном. № 1457. Словник української мови Грінченка