1. Словник синонімів української мови

возити

РУ́ХАТИ (змінювати положення кого-, чого-небудь внаслідок обертання, коливання, пересування тощо), ПЕРЕМІЩА́ТИ, ПЕРЕМІ́ЩУВАТИ, ВОРУШИ́ТИ, ПОРУ́ШУВАТИ, ВОЗИ́ТИ, ПОДАВА́ТИ, ДВИ́ГАТИ розм.; ЗРУ́ШУВАТИ, ЗДВИГА́ТИ, ЗДВИ́ГУВАТИ (з місця); СУ́НУТИ, ПЕРЕСУВА́ТИ, ПОСУВА́ТИ, СО́ВАТИ (змінювати положення чого-небудь, не відриваючи від поверхні землі тощо); КОТИ́ТИ, ПРОКО́ЧУВАТИ (про хвилі, хмари і т. ін.). — Док.: ру́шити, пору́хати, перемісти́ти, пору́шити, пода́ти, двигну́ти, зру́шити, здвигну́ти, пересу́нути, посу́нути, покоти́ти, прокоти́ти. Чую я: лісун кудлатий тут лежить.., все він рухає й колише у бору (М. Драй-Хмара); Не зневажу добрий рід свій, не стану костей нашого роду рушити (Ганна Барвінок); Війна з блискавичною швидкістю переміщає людей навколо себе (Л. Дмитерко); Підземні джерела тихо ворушать і викидають із дна чисті, перемиті піщинки (Григорій Тютюнник); Чорняві переливи тіней перебігали рядами по вершках дерев, коли вітер порушував їх широким подувом (Юліан Опільський); Не раз і не два опускав він її (вершу), подаючи човен все далі та далі по річці (Панас Мирний); (Мільванов:) Уявляю. Напевно, говорила, що я змінюю напрямок річок, двигаю гори й тому подібне (І. Кочерга); (Долорес:) Чи ти ж того не знаєш, як тяжко зрушити великий камінь? (Леся Українка); А потому зійшлись люди, Київ збудували та Самсона того й лева З місця не здвигали (С. Руданський); Бульдозери.. сунуть її (глину) нагору, на вали, нагортають цілі буртовища (О. Гончар); Чути було, як (за дверима в їдальні) пересувають столи (Ірина Вільде); Соломія дзенькнула ключем у замку й посунула скриню під стіну (І. Нечуй-Левицький); Часом і коло печі свої руки каляє, горшки соваючи (Панас Мирний); А у річці жовтим валом Повінь котить води (І. Франко).

ТЯГА́ТИ (пересувати щось довгий час або в різні боки, не відриваючи від поверхні), ВОЗИ́ТИ, ТАСКА́ТИ розм. — Що ж, Коню, ти? Попихач головатий... Диковина тим возом торохтіть; Велике діло борону тягати Або снопи возить! (Л. Глібов); Лаврін.. прив'язував до нитки заячий хвостик і возив його по долівці, забавляючись хижими стрибками кота (О. Донченко); Спав-спав (Нечипір), аж ось чує, що його сіпають і таскають то сюди, то туди (Г. Квітка-Основ'яненко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. возити — вози́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. возити — [возитие] воужу, возиеш; нак. вози, воуз'іт' Орфоепічний словник української мови
  3. возити — вожу, возиш, недок., перех. 1》 Переміщати, пересувати, доставляти кого-, що-небудь машиною, возом і т. ін. 2》 Волочити, тягати що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. возити — ВОЗИ́ТИ, вожу́, во́зиш, недок., кого, що. 1. Те саме, що везти́ 1, але з позначенням повторюваності, тривалості дії, що відбувається в різний час або в різних напрямках. За те вони [пани] дрова возили, В болотах очерет косили, Носили в пекло на підпал (І. Словник української мови у 20 томах
  5. возити — вози́ти / повози́ти попа́ в ре́шеті, заст. Говорити неправду, брехати під час сповіді. Надокучило мені каляться з нечистою силою... та до того ще й така думка: чи не доведеться мені за цю пекельну кумпанію (компанію) возить попа в решеті? (Марко Вовчок). Фразеологічний словник української мови
  6. возити — Вози́ти, вожу́, во́зиш, во́зять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. возити — ВОЗИ́ТИ, вожу́, во́зиш, недок., перех. 1. Переміщати, пересувати, доставляти кого-, що-небудь машиною, возом і т. ін. За те вони [пани] дрова возили, В болотах очерет косили, Носили в пекло на підпал (Котл. Словник української мови в 11 томах
  8. возити — Возити, -вожу, -зиш гл. Возить. В ліс дров не возять. Ном. № 1457. Словник української мови Грінченка