возитися

ВОЗИ́ТИСЯ розм. (займатися чимсь клопітним, що вимагає багато часу), ВОВТУ́ЗИТИСЯ розм., ДОВБА́ТИСЯ, ДОВБТИ́СЯ розм., КОПА́ТИСЯ розм., ДЛУ́БАТИСЯ розм., ПО́РПАТИСЯ розм., ПО́РПЛИТИСЯ розм., ПО́РПЛЯТИСЯ розм., МОРО́ЧИТИСЯ розм., ВОЛОВО́ДИТИСЯ розм., ВАЛА́НДАТИСЯ розм., ЯЛО́ЗИТИСЯ розм., ШПО́РТАТИСЯ розм., ШУПО́РТАТИСЯ діал., МУСУВА́ТИСЯ діал. (повільно). Заклопотана та серйозна, вона возилася коло чогось у сторожці-кухні (С. Васильченко); Командир.. вовтузився з кількома бійцями в кутку біля недавно одержаних автоматів (О. Гончар); Христя довбається над мережкою (Панас Мирний); Зіпсувався мотор. Шофер длубався в ньому аж до вечора (Ю. Мокрієв); В кінці вулиці, на тротуарі, порпався біля мотоцикла незнайомий юнак (Я. Качура); Побачив Барабаш, що тракторист біля трактора морочиться, підійшов, спитав, що трапилось (А. Головко); (Убийбатько:) Ти все ще з доповіддю.. воловодишся? (І. Микитенко); Чумарка на Якові була застебнута на гаплички, і хлоп'я довго мусувалося, поки одстебнуло її (П. Мирний). — Пор. 2. господарюва́ти, 1. по́ратися.

ГОДИ́ТИ кому (задовольняти кого-небудь, роблячи приємне, потрібне, бажане), ДОГОДЖА́ТИ кому, ПРИПОДО́БЛЮВАТИСЯ кому і без додатка, діал., ПРИПОДОБЛЯ́ТИСЯ кому і без додатка, діал.; ПОТРАФЛЯ́ТИ кому, на кого, розм., ПОТРАПЛЯ́ТИ кому, розм. (задовольняти чиїсь смаки, вимоги); ПРИСЛУГО́ВУВАТИ кому, ПРИСЛУ́ЖУВАТИ кому, ПРИСЛУ́ГУВАТИ кому, ПРИСЛУ́ЖУВАТИСЯ кому і без додатка, УПАДА́ТИ біля (коло) кого, ОБВИВА́ТИСЯ біля (коло, навколо) кого, рідше, УВИВА́ТИСЯ (ВВИВА́ТИСЯ) біля (коло, навколо) кого, розм., ТУПЦЮВА́ТИ біля (коло) кого, розм., ТУ́ПЦЯТИ біля (коло) кого, розм., НАДСКА́КУВАТИ біля (коло) кого, розм., ЗАСКА́КУВАТИ біля (коло) кого, діал. (улесливо запобігаючи перед ким-небудь, задовольняти всі бажання, примхи); ВОЗИ́ТИСЯ з ким, розм., НОСИ́ТИСЯ з ким, розм., ПА́НЬКАТИСЯ з ким., розм., ЦЯ́ЦЬКАТИСЯ з< ким, розм., МАНІ́ЖИТИСЯ з ким, розм., ПА́НЬКАТИ коло кого, кому, заст. (потурати всім примхам). — Док.: догоди́ти, угоди́ти (вгоди́ти), приподо́битися, потра́фити, потра́пити, прислужи́ти, прислужи́тися. Трохи ніяково було йому за свою запобігливість.., але, зрештою, така красуня перед вами, хіба ж не варта вона того, щоб за нею упадати, годити їй в усьому (О. Гончар); Так він коло його впадає, так йому догоджає, що вже далі й нікуди (Б. Грінченко); Палив (Юрішко) панам груби, прислужувався, приподоблювався, не одно витерпів (Г. Хоткевич); Знав Агапіт, що християнство.. виникло, щоб потрафляти й догоджати старим, знищеним, знесиленим людям (П. Загребельний); (Бруклі:) Тії пані завжди химерують, усе їм не потрапиш (Леся Українка); Насипає (Віталик) з банки перед Тонею мідій.., сам їх розлущує і подає дівчині, подає трохи аж недбало, щоб вона не зазналась, не подумала, що він так уже біля неї упадає та прислуговує (О. Гончар); Батько, як хміль коло верби, коло неї обвивався (Грицько Григоренко); Тітка Ястшембського увивалась коло панни Броніслави з усієї сили (І. Нечуй-Левицький); Край стола сидить Мотря.., а муженько мій зазирає їй у вічі, розважає її, роздебенює, тупцює коло неї (А. Кримський); — Це вони так тупцяють коло нас, щоб залучити жениха для своєї Ваті(І. Нечуй-Левицький); Коли мав (Онуфрій) у себе гостем когось із панського дому, надскакував коло нього.., раз по раз промовляючи: — Прошу їсти (О. Кобилянська); Він заскакував коло Бориса, запрошував його кілька разів до себе додому, хоч в душі погорджував ним (І. Франко); Малі діти возилися з нею без кінця, робили їй ляльок, вирізали з паперу квіти (О. Іваненко); — Спасибі, що хати не мина (становий). — Ще б не минав, як ви з ним отак носитесь та годите йому, неначе тій болячці! (Панас Мирний); Вони годили Грицаєві, як болячці, й мусили кидати роботу та панькатися з дідом (І. Нечуй-Левицький); Посадовить (Левко) її на санки, тільки не біля себе, а на самім задку, — з їхнім братом не дуже треба маніжитися, а то ціни собі не складуть (М. Стельмах); Так будем панькати всі коло нього, Що справді здасться сам собі він паном (П. Куліш). — Пор. підлабу́знюватися.

ГОСПОДАРЮВА́ТИ (вести домашнє господарство, виконувати домашні роботи), ХАЗЯЙНУВА́ТИ (ХАЗЯЇНУВА́ТИ рідше), ГОСПОДА́РИТИ рідше, ХАЗЯЮВА́ТИ рідше, ДОМУВА́ТИ заст., ГАЗДУВА́ТИ діал., ШАПАРЮВА́ТИ діал.; ГАЗДИ́НИТИ діал. (про жінку); ПОРЯДКУВА́ТИ, ПОРЯДЖА́ТИ діал. (давати лад). Прудка (невістка), як зайчик; і в хаті, й на дворі в'ється, порядкує, господарює (Марко Вовчок); — Моя жінка, доки жила, сиділа в хаті та хазяйнувала (І. Нечуй-Левицький); — Під приводом матері ти учитимешся хазяїнувати, учитимешся доглядати дітей (Панас Мирний); Рифка господарила дома, варила, прала, рубала дрова, шила і мила (І. Франко); Платон нікуди не ходив, хоч кожного вечора тягнули хлопці. — Не можу, знаєте, сам хазяюю... (М. Зарудний); Жала й Катря в економії з Остапом удвох. Заробили дві копи пшениці, як золото. Тепер домувала вже (А. Головко); — А, невісточка люба! Газдуєш? (Г. Хоткевич); Аж відмолодла (мати) з його приїздом, шапарює, не знає втоми (О. Гончар); — Зостанусь я тутечки, у Дубцях, буду вам господарства доглядати, поряджати (Марко Вовчок). — Пор. 1. вози́тися, 1. по́ратися.

ПО́РАТИСЯ (виконувати якусь, перев. хатню, роботу, займатися дрібними, перев. господарськими, справами тощо), КЛОПОТА́ТИСЯ, КЛОПОТА́ТИ рідше, ОРУ́ДУВАТИ розм., ТОВКТИ́СЯ розм., ЧОВПТИ́СЯ розм., МОРО́ЧИТИСЯ розм., КОПИРСА́ТИСЯ розм., КУЙО́ВДИТИСЯ фам., ВОРОЖИ́ТИ жарт., ПРА́ВИТИСЯ заст., УВИХА́ТИСЯ (ВВИХА́ТИСЯ) діал. До хати йому йти не хотілося. Без будь-якої потреби він порався в коморі біля засік з добірним зерном (А. Шиян); Під казаном з літеплом ледве тліло сяке-таке багаття. Мати, видимо, ще з ночі клопочеться з пранням (І. Ле); (Настя:) Еге, доню, ти клопочи, порядкуй, душко моя, а я в кунпанії посиджу... (М. Кропивницький); Ольга легко орудувала на кухоньці, робота просто співала в її руках (П. Дорошко); А той, про кого дівчина думала, тим часом товкся та клопотавсь по господарству (Б. Грінченко); Перегуда одімкнув знову кузню і човпся там з ранку до ночі (А. Іщук); Марія примусила його майже всю ніч морочитися на кухні (В. Собко); Вона ще чогось там куйовдилась коло печі, щось наказувала Іваньці, коли двері відчинились (Грицько Григоренко); Кіра Василівна ворожила біля вазочок з варенням, домашнім печивом, потім розлила чай (П. Кочура); З раннього ранку і до пізньої ночі вона все на ногах, все нишпорить, правиться і в хаті і надворі, і коло печі (Панас Мирний); Бабня ввихалася — Андрієві годила. Сестри жінчині вже п'яту піч дарунків випікали (Я. Качура). — Пор. 1. вози́тися, 2. господарюва́ти.