возитися

Возитися, -жуся, -зишся

гл.

1) Возиться. Рубайсь, дерево, возись, дерево, й кладись. Рудч. Ск. І. 91.

2) Возиться, заниматься. Возиться, як кіт з салом. Ном. № 2593.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. возитися — вози́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. возитися — вожуся, возишся, недок. 1》 Їздити з ким-, чим-небудь, возити кого-, що-небудь. 2》 біля (коло) кого – чого, розм. Займатися якоюсь клопітною справою; вовтузитися. || з ким – чим. Повільно й довго робити щось, займатися ким-, чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. возитися — Вовтузитися, пововтузитися, завовтузити, звовтузитися, навовтузитися, прововтузитися, воловодитися, поволоводитися, заволоводитися, зволоводитися, наволоводитися, проволоводитися, длубатися, подлубатися, задлубатися, здлубуватися, здлубатися... Словник чужослів Павло Штепа
  4. возитися — ВОЗИ́ТИСЯ, вожу́ся, во́зишся, недок. 1. Їздити з ким-, чим-небудь; возити кого-, що-небудь. Не вагалася пані: доручила управляющому [управителю] весь маєток і поїхала з дорогою дитиною по всіх світах .. П'ять років уже вона возилася (Дніпрова Чайка). Словник української мови у 20 томах
  5. возитися — див. баритися; господарювати; працювати Словник синонімів Вусика
  6. возитися — ВОЗИ́ТИСЯ розм. (займатися чимсь клопітним, що вимагає багато часу), ВОВТУ́ЗИТИСЯ розм., ДОВБА́ТИСЯ, ДОВБТИ́СЯ розм., КОПА́ТИСЯ розм., ДЛУ́БАТИСЯ розм., ПО́РПАТИСЯ розм., ПО́РПЛИТИСЯ розм., ПО́РПЛЯТИСЯ розм., МОРО́ЧИТИСЯ розм., ВОЛОВО́ДИТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
  7. возитися — ВОЗИ́ТИСЯ, вожу́ся, во́зишся, недок. 1. Їздити з ким-, чим-небудь, возити кого-, що-небудь. Не вагалася пані: доручила управляющому [управителю] весь маєток і поїхала з дорогою дитиною по всіх світах.. П’ять років уже вона возилася (Дн. Чайка, Тв. Словник української мови в 11 томах