1. Словник жарґонної лексики української мови

відморожений

(-а, -е) презирл.

1. жрм. Неемоційна, байдужа людина. — Мужики пішли відморожені і, зазвичай, без копійки за душею (ВЗ, 28.03. 2002). ТСРОЖ, 135.

2. крим., жрм. Дивний; ненормальний (про людину). Ну, не будь жмотом, як Вася Булавка, придурок відморожений (А. Дністровий, Місто уповільненої дії). ТСРОЖ, 135; ЯБМ, 1, 122.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відморожений — відморо́жений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. відморожений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до відморозити. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відморожений — ВІДМОРО́ЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до відморо́зити 1. Він побілів як стіна, а губи стали неначе одморожені (І. Нечуй-Левицький); Покійний наш пан, дідо графині, ходили з ним на Москву. З відмороженими ногами вернули – така зима була (Б. Словник української мови у 20 томах
  4. відморожений — А, -е. 1. Холодний, несхильний до спілкування. А ще його відморожена поведінка, коли він — постійно вбитий, бо по два рази щодня доганяється з Петром Кінконгом (ми його попереджали: всі, хто з ним мутив і мазався одним баяном, підхопили жовтуху) (А. Словник сучасного українського сленгу
  5. відморожений — ВІДМОРО́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відморо́зити. *У порівн. Він побілів, як стіна, а губи стали неначе одморожені (Н.-Лев., II, 1956, 144); // У знач. прикм. Очі Коленкура жадібно стежили за офіцером з одмороженим носом (Кочура, Зол. грамота, 1960, 390). Словник української мови в 11 томах