1. Словник сучасного українського сленгу

відморожений

А, -е.

1. Холодний, несхильний до спілкування. А ще його відморожена поведінка, коли він — постійно вбитий, бо по два рази щодня доганяється з Петром Кінконгом (ми його попереджали: всі, хто з ним мутив і мазався одним баяном, підхопили жовтуху) (А. Дністровий).

2. Без реакції на подразники.

3. Той, якому щось настільки набридло, що він лише пасивно сприймає дійсність. До Інги йду, як відморожений (А. Дністровий).

4. Дурний. «В рило, питаю, затопить тобі чи ні?.. Геть уже розперезався, скот безрогий. Дивись, бо я тобі ноги поодриваю й сірники вставлю — так і будеш ходити, коняко та одморожена!» (Інтернет).

Джерело: Словник сучасного українського сленгу на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відморожений — відморо́жений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. відморожений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до відморозити. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відморожений — ВІДМОРО́ЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до відморо́зити 1. Він побілів як стіна, а губи стали неначе одморожені (І. Нечуй-Левицький); Покійний наш пан, дідо графині, ходили з ним на Москву. З відмороженими ногами вернули – така зима була (Б. Словник української мови у 20 томах
  4. відморожений — (-а, -е) презирл. 1. жрм. Неемоційна, байдужа людина. — Мужики пішли відморожені і, зазвичай, без копійки за душею (ВЗ, 28.03. 2002). ТСРОЖ, 135. 2. крим., жрм. Дивний; ненормальний (про людину). Словник жарґонної лексики української мови
  5. відморожений — ВІДМОРО́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відморо́зити. *У порівн. Він побілів, як стіна, а губи стали неначе одморожені (Н.-Лев., II, 1956, 144); // У знач. прикм. Очі Коленкура жадібно стежили за офіцером з одмороженим носом (Кочура, Зол. грамота, 1960, 390). Словник української мови в 11 томах