1. Словник жарґонної лексики української мови

відстебнути

(-ну, -неш) док., кому що, крим. Дати, віддати комусь певну суму грошей (як правило, без повернення) Але бакси відстебнув без зайвих розмов (С. Бортніков, Чистильник-2); Краще вимагайте від нього [олігарха] прозорої політики а саме хто з олігархів і скільки "відстебнув" на передвиборчу компанію скільки він уже встиг покласти до власної кишені а скільки роздав поіменно стражденним, хворим, старим та сиротам (УС, 2001, ч. 22).

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відстебнути — відстебну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відстебнути — див. відстібати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відстебнути — ВІДСТЕБНУ́ТИ див. відстіба́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. відстебнути — ВІДСТІБА́ТИ (розкриваючи застібки, знімати або звільняти пристебнутий предмет), ВІДСТІ́БУВАТИ, ВІДПИНА́ТИ, ВІДЩІБА́ТИ діал. — Док.: відстебну́ти, відіпну́ти, відіп'я́ти, відп'ясти́, відщебну́ти. Павло знову відстібує свою баклажку (В. Словник синонімів української мови
  5. відстебнути — ВІДСТЕБНУ́ТИ див. відстіба́ти. Словник української мови в 11 томах