дніпро

(-а) с; жрм. Місто Дніпропетровськ. Ще заробляючи журналістикою в Дніпрі, він [П. Вольвач] вимилував "нетутешній" образ київських письменників (Книжник, 2001, № 4).

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Дніпро — Дніпро́ іменник чоловічого роду річка в Східній Європі Орфографічний словник української мови
  2. Дніпро — Славута Словник чужослів Павло Штепа
  3. ДНІПРО — • "ДНІПРО" - респ. вид-во худож. л-ри системи Держкомвидаву УРСР. Бере початок від Всеукрвидаву. засн. 1919. В 1922 перетворено на Державне видавництво України (ДВУ). Українська літературна енциклопедія
  4. Дніпро — (давньогр. Борисфен — дослівно той, що тече з пн.; старослов’янська назва Славутич) найбільша р. України, тече також у Росії та Білорусі; третій за довжиною і площею басейну в Європі (після Волги й Дунаю); довж. Універсальний словник-енциклопедія
  5. Дніпро — хоч з мо́сту та в во́ду кому і без додатка. У когось дуже скрутне, безвихідне становище; хтось у відчаї, комусь дуже тяжко. Сироті хоч з мосту та в воду! (Укр.. присл..); — А що я робитиму, як ти вмреш, а я зостанусь удовою, та ще з дітьми?.. Фразеологічний словник української мови
  6. Дніпро — Дніпро́, -ра́, -ро́ві, по -пру́, на -прі́, Дні́пре! Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. Дніпро — Дніпер, Дніпро, -пра м. Рѣка Днѣпръ. Роби, як Дніпер робить. Чуб. І. 247. Дніпро-батько. Ном. № 725. Ой як будеш же ти, серденятко моє, Дніпром-водою плисти. Мет. 24. Словник української мови Грінченка