Дніпро

(давньогр. Борисфен — дослівно той, що тече з пн.; старослов’янська назва Славутич)

найбільша р. України, тече також у Росії та Білорусі; третій за довжиною і площею басейну в Європі (після Волги й Дунаю); довж. 2201 км (в Україні 981 км), площа басейну 504 тис. км²; витоки з болота Аксенінський Мох на пд. схилах Валдайської височини (Росія), впадає у Дніпровський лиман Чорного м. Типова рівнинна р., річище звивисте, утворює рукави, багато перекатів, островів, мілин; ширина долини до 18 км, заплави — до 12 км; нижче м. Києва долина Д. асиметрична, праві схили круті й високі, ліві — низькі й пологі; між Дніпропетровськом і Запоріжжям перетинає Укр. щит, в минулому пороги, теп. залиті каскадом водосховищ (від гирла Прип'яті до греблі Каховської ГЕС: Київське, Канівське, Кременчуцьке, Дніпродзержинське, Дніпровське, Каховське); в гирлі утворює численні рукави й протоки (площа дельти 350 км²; гол. притоки: Березина, Прип'ять, Тетерів, Рось, Тясмин, Інгулець, Базавлук (праві), Сож, Десна, Трубіж, Сула, Псел, Ворскла, Самара (ліві), всього бл. 32 тис. водотоків, у т.ч. 89 рік, завдовжки понад 100 км. Живлення мішане: 50% снігове, 20% дощове, 30% підземне; весняна повінь, низька літня межень, осінній паводок, зимова межень. Судноплавний упродовж 1990 км від гирла, системою каналів сполучений з ріками стоку Балтійського м. (Зх. Двіною, Німаном, Зх. Бугом); каскад 6 гідроелектростанцій (найбільша ДніпроГЕС — 1500 МВ); має іригаційне значення (Каховське водосховище); забезпечує водою Кривий Ріг і Донбас; гол. м. на Д.: Смоленськ (Росія), Київ, Дніпропетровськ, Херсон (Україна).