журити

(-рю, -риш) недок., кого; мол. Здійснювати статевий акт з кимсь. ПСУМС, 25.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. журити — жури́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. журити — див. дорікати Словник синонімів Вусика
  3. журити — Засмучувати, смутити, зажурювати, сил. хвилювати. Словник синонімів Караванського
  4. журити — журю, журиш, недок., перех. 1》 Викликати в кого-небудь тяжкі почуття, невеселий настрій; печалити, засмучувати. 2》 Викликати занепокоєння; хвилювати. 3》 рідко. Указувати кому-небудь на його помилки, вади, неправильні вчинки, висловлювати своє невдоволення з приводу чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. журити — ДОКОРЯ́ТИ кому, розм. кого (виражати своє незадоволення комусь з певного приводу, звинувачувати когось у чомусь), ДОРІКА́ТИ, ЗАКИДА́ТИ кому що, КОРИ́ТИ кого, КАРТА́ТИ кого, ГА́НИТИ кого, ВИГОВО́РЮВАТИ кому, ВІДЧИ́ТУВАТИ кого, ВИЧИ́ТУВАТИ... Словник синонімів української мови
  6. журити — ЖУРИ́ТИ, журю́, жу́риш, недок., перех. 1. Викликати в кого-небудь важкі почуття, невеселий настрій; печалити, засмучувати. Одно й журило їх, що діток господь не дає (Вовчок, І, 1955, 65); *Образно. Словник української мови в 11 томах
  7. журити — Журити, -рю, -риш гл. Печалить, озабочивать. Не лихо журить, а чужа сторінка та невдала жінка. Чуб. Не журь мене, кажу, моя матінко, моя квітонько! Ти бачиш, я й сама в журбі потопаю. Г. Барв. 527. Словник української мови Грінченка