жінка
син.
баба, вівця, вовчиця, ґьорлиця, ґьорлфрендка, дірка, жаба, зозуля, клюшка, кадра, клава, кобила, кобилка, кобіта, коза, криса, мавпа, мандмуазель, мантелепа, метелик, м'ясо, подруга, риба, телятина, телиця, теличка, тітка, факуша, френда, халява, чаханка, чува, чувиха, шикса.
син.
гарна, приваблива дівчина: мальвіна, чувиха шедевральна.
для задоволення сексуальних потреб: двір, дворина, дунька, клава, ксюша, харіус.
доступна для статевих зносин: баруха, слаба на передок, фачка.
з пофарбованим волоссям: короста, штукатурка.
з села: маланка, бичка.
коханка: кадра, курва, маруха, мочалка, харка, шкирла.
легкої поведінки: амазонка, бікса, жаба, камбала, кішка, клізма, курва, лахудра, лярва, мітла, мочалка, профура, прошмандовка, скотина (скотинка), сонце, хуна, шаболда, шалава, шкура, шльондра, шмара.
мала за віком (дівчина): бецалка, герла, соска, чубчик, шельма.
негарна: коробка, крокодил, протигаз, термоядерна війна, чувирла, чума, ящірка.
неохайна: лушпайка, мочалка.
середнього віку жінка: лошиця, матрона.
тілиста, повна: кабуча, кобила, мама, м'ясо, ракушка, цирла, цитадель розміром XXL.
тілиста, із слабкими розумовими здібностями дівчина: ракушка, телятина.
фригидна: дошка, колода.
Значення в інших словниках
- жінка — (доросла особа жіночої статі) тітка, (молода, заміжня) молодиця, (переважно міська) пані, дама. Словник синонімів Полюги
- жінка — жі́нка іменник жіночого роду, істота * Але: дві, три, чотири жі́нки Орфографічний словник української мови
- жінка — див. дружина Словник синонімів Вусика
- жінка — (кохана) дама серця, заст., жарт.; (жіноцтво, збірн.) жіночий рід, розм., ірон.; жіноча половина; прекрасна стать, жарт.; прекрасна (слабша) половина [роду людського], жарт.; Євине плем’я, заст., фам. Словник фразеологічних синонімів
- жінка — Не чоловік, не дівчина, жм. баба, ур. невіста, <�вічна> жона, ж. адамове ребро, зн. спідниця, з. челядина, д. женщина; (молода одружена) молодиця; (моя) дружина, пара, подруга, супутниця <�життя>, ж. половина, леді, ф. стара, моя; У ФР. Словник синонімів Караванського
- жінка — [ж’інка] -нкие, д. і м. -н'ц'і, мн. -нки, -нок дв'і ж'інкие Орфоепічний словник української мови
- жінка — -и, ж. 1》 Особа жіночої статі; прот. чоловік. 2》 Доросла, на відміну від маленької дівчинки. 3》 Заміжня особа стосовно до свого чоловіка. || Взагалі заміжня особа жіночої статі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- жінка — Батьки глядять дочку до вінця, а чоловік жінку до кінця. Донька живе з батьками до заміжжя, а потім до самої смерті з чоловіком. Бери жінку в одній льолі, аби була до любові. Вибирай жінку не по багатству, а по любові. Приповідки або українсько-народня філософія
- жінка — ДРУЖИ́НА (одружена жінка стосовно свого чоловіка), ЖІ́НКА, ХАЗЯ́ЙКА розм., БА́БА розм., ПОЛОВИ́НА жарт., ПА́НІ розм., БЛАГОВІ́РНА заст., жарт., ЖОНА́ заст., розм.; ПА́РА, ПОДРУ́ЖЖЯ (як один із членів шлюбної пари); СТАРА́ розм. Словник синонімів української мови
- жінка — Жі́нка, -нки, -нці; жінки́, жіно́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- жінка — ЖІ́НКА, и, ж. 1. Особа жіночої статі; протилежне чоловік. Жінки з Аматою з’єднались, По всьому городу таскались І підмовляли воювать (Котл., І, 1952, 191); Хай живе, хай уславляється радянська жінка, жінка вільна, жінка-творець, жінка-мати (Вишня, День.. Словник української мови в 11 томах