1. Словник жарґонної лексики української мови

мудило

(-а) с. і ч.

1. жрм; вульґ., зневажл. Те саме, що мудак 2. Таке мудило, сівши на лавці поїзду метро, обов'язково розкине свої ножищі — мало матня не репне <...> (О. Яровий, Чекання несподіванки); На сцені стоїть гидко разкрашений кіоск з продавцем внутрі, біля кіоска стоїть купка мудил і жде трамвая (Л. Подерв'янський, Герой нашого часу).

2. крим., жрм; зневажл. Тупа людина. Мудило з однією звивиною, і та до акумулятора не під'єднана! (В. Яворівський, Вовча ферма). БСРЖ, 359; ЯБМ, 2, 42.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мудило — -а, ч., вульг. Те саме, що мудак. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. мудило — А, ч., лайл. Дурень, тупий. Раптом прибігає захеканий мудило і врізується головою в кіоск (Л. Подерев'янський). Або ще тако: мужик дзвоне по телефону і питаєцця: «Альо, ето пральня?» А йому кажуть: «Ага, бля, їбальня!.. МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ, МУДІЛА!» (Л. Дереш). Словник сучасного українського сленгу