1. Словник жарґонної лексики української мови

окуляри

син.

бінокль, ілюмінатори, фари, шнобики, штори, чічі.

сонцезахисні: велосипеди, сліпі.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. окуляри — окуля́ри множинний іменник Орфографічний словник української мови
  2. окуляри — (без дужок) пенсне, (з ручкою) л|ь|орнет, (на одне око) монокль. Словник синонімів Караванського
  3. окуляри — [окул’арие] -р'іў Орфоепічний словник української мови
  4. окуляри — -ів, мн. 1》 Оптичний прилад із двох скелець на дужках, що його використовують за вад зору або для захисту очей від яскравого світла та механічних ушкоджень. Слухові окуляри — слуховий апарат, вмонтований в оправу окулярів. 2》 жарт. Синці під очима. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. окуляри — Очиці, див. пенсне, цвикер Словник чужослів Павло Штепа
  6. окуляри — ОКУЛЯ́РИ, ів, мн. 1. Оптичний прилад з двох скелець на дужках, який використовують при вадах зору або для захисту очей від яскравого світла та механічних ушкоджень. Очі йому вже не служили, і навіть окуляри не помагали (М. Словник української мови у 20 томах
  7. окуляри — Лінзи (сферичні, циліндричні) в оправі для корекції вад зору (короткозорості, далекозорості, астигматизму); вперше з'явилися в Китаї у X ст., у Європі з XIV ст.; захисні о. використовують для захисту очей від механічних чи світлових пошкоджень. Універсальний словник-енциклопедія
  8. окуляри — диви́тися крізь роже́ві окуля́ри на що, рідко на кого. Не помічати вад, недоліків у чому-, кому-небудь; ідеалізувати щось, когось. Не можна на життя дивитися крізь рожеві окуляри (З усн. мови). диви́тися крізь те́мні окуля́ри на що, рідко на кого. Фразеологічний словник української мови
  9. окуляри — Окуля́ри, -рів, -рам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. окуляри — ОКУЛЯ́РИ, ів, мн. 1. Оптичний прилад з двох скелець на дужках, який використовують при вадах зору або для захисту очей від яскравого світла та механічних ушкоджень. Очі йому вже не служили, і навіть окуляри не помагали (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  11. окуляри — Окуля́ри, -рів м. мн. 1) Очки. Мнж. 4. На очі вставлю окуляри. Котл. Ен. II. 15. Шкапа твоя трохи, чоловіче, не добачав дак купи їй окуляри. Кв. І. 140. — втерти. Провести, надуть. 2) Синяки подъ глазами отъ побоевъ, фонари. Так побили мене, що я три тижні носив оттакі окуляри. Словник української мови Грінченка