1. Словник жарґонної лексики української мови

олень

(-я) ч.; крим.; зневажл. Наївна людина. БСРЖ, 397; СЖЗ, 75.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. олень — о́лень іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. олень — -я, ч. Велика жуйна тварина (свійська і дика) родини оленевих із гілчастими рогами і коротким хвостом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. олень — О́ЛЕНЬ, я, ч. Велика жуйна тварина (свійська і дика) родини оленевих з гілчастими рогами і коротким хвостом. Вийшли з ліса [лісу] олені, один за другим, а що вийде новий, то роги у нього все кращі та веселіші (М. Словник української мови у 20 томах
  4. олень — О́лень, о́леня, -неві; о́лені, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. олень — О́ЛЕНЬ, я, ч. Велика жуйна тварина (свійська і дика) родини оленевих з гілчастими рогами і коротким хвостом. Вийшли з ліса [лісу] олені, один за другим, а що вийде новий, то роги у нього все кращі та веселіші (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  6. олень — Олень, -ня м. Олень. Олень переплив на берег. Рудч. Ск. II. 160. ум. оленець. Словник української мови Грінченка