пацан

(-а) ч.

1. крим. Молодий злодій — учень досвідченого злодія. Паша зробив усе, щоб його "пацани" в кримінальному середовищі не засвічувалися (ВЗ, 5.09.2002). БСРЖ, 424; СЖЗ, 79.

2. крим. Людина, яку поважають у злочинному світі. БСРЖ, 424. // Хороший хлопець. Поки ми в Україні мляво святкуємо отой буржуйський День святого Валентина, нормальні пацани забавляються на справжніх пекельних карнавалах (ПіК, 2002, № 5). СЖЗ, 78.

3. мол. Поважна авторитетна людина в молодіжному угрупованні. БСРЖ, 424; ПСУМС, 51.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пацан — паца́н іменник чоловічого роду, істота фам. Орфографічний словник української мови
  2. пацан — див. дитина Словник синонімів Вусика
  3. пацан — -а, ч., фам. Те саме, що хлопчак. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пацан — ПАЦА́Н, а́, ч., фам. Те саме, що хлопча́к. Не було для нього тяжчої муки, як муки від того, коли йому давали відчути, що він ще пацан (Ю. Смолич); Горять веселі оченята, не в ногу ще й під барабан на площу, прямо до міськради, за пацаном іде пацан (В. Сосюра). Словник української мови у 20 томах
  5. пацан — А, ч. 1. Хлопець. Я чекаю, поки пацани заберуть його з собою (С. Пиркало). На зміну горючим пацанам, що традиційно лабали сльозливий «русскій рок», прийшли молоді і цинічні люди, що встигли зрозуміти, що «балабайка» — це не роковий інструмент... Словник сучасного українського сленгу
  6. пацан — ПІ́ДЛІТОК (хлопчик або дівчинка 12-16 років — перехідного між дитинством і юнацтвом віку), НЕДО́ЛІТОК, НЕДО́РО́СТОК розм., ПІДРО́СТОК розм., ВИ́РОСТОК діал.; ПІВПА́РУБОК розм., ПІВПАРУБЧА́К розм., ПІДПА́РУБОК розм., ПІДПАРУБЧА́К розм., ПАРУБІ́ЙКО розм. Словник синонімів української мови
  7. пацан — ПАЦА́Н, а́, ч., фам. Те саме, що хлопча́к. Не було для нього тяжчої муки, як муки від того, коли йому давали відчути, що він ще пацан (Смолич, Світанок.., 1953, 36); Горять веселі оченята, не в ногу ще й під барабан на площу, прямо до міськради, за пацаном іде пацан (Сос., І, 1957, 177). Словник української мови в 11 томах