рогатий
(-ого)
1. крим. Недосвідчений злодій. БСРЖ, 511; СЖЗ, 89.
2. мол.; зневажл. Провінціял; некультурна, малоосвічена людина. [Малява:] Еге. Сюжети... Це для рогатих (Б. Жолдак, Голодна кров). ПСУМС, 61.
3. мол. Тролейбус. БСРЖ, 511; СЖЗ, 89; ЯБМ, 2, 297.
Джерело:
Короткий словник жарґонної лексики української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- рогатий — рога́тий прикметник Орфографічний словник української мови
- рогатий — див. чорт Словник синонімів Вусика
- рогатий — -а, -е. 1》 Який має роги, з рогами (у 1 знач.). || у знач. ім. рогатий, -того, ч. Те саме, що чорт. || Уживається у деяких назвах рослин і тварин. Велика рогата худоба. Рогаті динозаври — те саме, що цератопси. 2》 Який має форму рога (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- рогатий — РОГА́ТИЙ, а, е. 1. Який має роги, з рогами (у 1 знач.). З-за горба виходила .. маленька постать погонича біля великих рогатих сірих волів (Н. Словник української мови у 20 томах
- рогатий — рога́тий тролейбус (м) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- рогатий — А, -е, злоч. Приналежний до злочинного світу. А ця завжди якихось рогатих приводить: таке враження, що по бандюках спеціалізується. Словник сучасного українського сленгу
- рогатий — ДОШКУ́ЛЬНИЙ (про слово, висловлення — який глибоко вражає, ображає, сильно діє на когось у негативному плані), ДІТКЛИ́ВИЙ (ДОТКЛИ́ВИЙ), БЕЗПОЩА́ДНИЙ, В'Ї́ДЛИВИЙ (УЇ́ДЛИВИЙ), ЇДКИ́Й, ЯДУ́ЧИЙ, ЯДУ́ШЛИВИЙ, ЯДУ́ШНИЙ, УЩИ́ПЛИВИЙ, РІЗКИ́Й, ХЛЬОСТКИ́Й... Словник синонімів української мови
- рогатий — Рога́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- рогатий — РОГА́ТИЙ, а, е. 1. Який має роги, з рогами (у 1 знач.). З-за горба виходила.. маленька постать погонича біля великих рогатих сірих волів (Кобр., Вибр. Словник української мови в 11 томах
- рогатий — Рогатий, -а, -е 1) Рогатый. Мужик багатий, як віл рогатий. Ном. Чорт рогатий. ЗОЮР. II. 92. 2) Угловатый, съ углами. хата рогата. Дѣла много въ хатѣ (въ каждомъ углѣ дѣло). Ном. № 10277. рога́та плахта = плахта рогатка. Наша пані багата, на їй плахта рогата. Грин. III. 136. Словник української мови Грінченка