рогатий

РОГА́ТИЙ, а, е.

1. Який має роги, з рогами (у 1 знач.).

З-за горба виходила.. маленька постать погонича біля великих рогатих сірих волів (Кобр., Вибр., 1954, 46);

Дмитрик скубнув по дорозі за хвіст козу і весело засміявсь, побачивши, як коза кумедно закрутила рогатою та бородатою головою (Коцюб., І, 1955, 130);

// у знач. ім. рога́тий, того, ч. Те саме, що чорт.

[Павло:] А що, згадали рогатого, от він і вскочив у люльку та й почав пшикать!.. (Кроп., II, 1958, 387);

— Вип’єш зі мною, Панасе? — Краще б з тобою рогаті пили! (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 138);

// Уживається у деяких назвах рослин і тварин.

В ту віточку, прошмигнувши повз Якова, вчепився рогатий жук (Шиян, Вибр., 1947, 4);

Найефективнішими з багаторічних трав є тимофіївка і лядвенець рогатий, що мають сильну кореневу систему і дають урожай протягом 4-5 років (Хлібороб Укр., 12, 1968, 11).

∆ Вели́ка рога́та худо́ба див. вели́кий.

2. Який має форму рога (у 1 знач.).

Над Вужачим сходив рогатий місяць (Юхвід, Оля, 1959, 240);

Сінешні двері були непричинені, а в передпокої на рогатій вішалці висів… кашкет (Коз., Листи.., 1967, 189);

// З гострими кінцями, схожими на роги.

Як тільки заплющую очі — кімната (вона тільки що стала моєю) раптом щезає: її витісняє фіолетова рогата пляма і пливе на зеленастих хвилях, як велетенська тінь корабля (Коцюб., II, 1955, 406);

Від Каховського гідровузла в різних напрямках крокують за горизонт рогаті опори високовольтних ліній з важкими проводами на сталевих плечах (Ком. Укр., 5, 1968, 62).

3. перен., рідко. Який вражає, дошкуляє; різкий, колючий.

[Знаменський:] Або добийте мене одним словом, або звеліть жить і щастем [щастям] наслаждаться! [Олеся:] Навіщо ви такі рогаті слова промовляєте, аж страшно слухати? (Кроп., II, 1958, 257);

Між іншим говорячи, ще ж і мова у сього українця шорстка та рогата! (Л. Укр., V, 1956, 71).

4. розм. Якого зраджує жінка.

— Ти.. дуже радів,.. що життя твоє родинне — суцільний медовий місяць, аж поки тонкогнучкостанна жіночка не зробила тебе рогатим (Кол., Терен.., 1959, 42).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рогатий — рога́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. рогатий — див. чорт Словник синонімів Вусика
  3. рогатий — -а, -е. 1》 Який має роги, з рогами (у 1 знач.). || у знач. ім. рогатий, -того, ч. Те саме, що чорт. || Уживається у деяких назвах рослин і тварин. Велика рогата худоба. Рогаті динозаври — те саме, що цератопси. 2》 Який має форму рога (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. рогатий — РОГА́ТИЙ, а, е. 1. Який має роги, з рогами (у 1 знач.). З-за горба виходила .. маленька постать погонича біля великих рогатих сірих волів (Н. Словник української мови у 20 томах
  5. рогатий — рога́тий тролейбус (м) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. рогатий — А, -е, злоч. Приналежний до злочинного світу. А ця завжди якихось рогатих приводить: таке враження, що по бандюках спеціалізується. Словник сучасного українського сленгу
  7. рогатий — (-ого) 1. крим. Недосвідчений злодій. БСРЖ, 511; СЖЗ, 89. 2. мол.; зневажл. Провінціял; некультурна, малоосвічена людина. [Малява:] Еге. Сюжети... Це для рогатих (Б. Жолдак, Голодна кров). ПСУМС, 61. 3. мол. Тролейбус. БСРЖ, 511; СЖЗ, 89; ЯБМ, 2, 297. Словник жарґонної лексики української мови
  8. рогатий — ДОШКУ́ЛЬНИЙ (про слово, висловлення — який глибоко вражає, ображає, сильно діє на когось у негативному плані), ДІТКЛИ́ВИЙ (ДОТКЛИ́ВИЙ), БЕЗПОЩА́ДНИЙ, В'Ї́ДЛИВИЙ (УЇ́ДЛИВИЙ), ЇДКИ́Й, ЯДУ́ЧИЙ, ЯДУ́ШЛИВИЙ, ЯДУ́ШНИЙ, УЩИ́ПЛИВИЙ, РІЗКИ́Й, ХЛЬОСТКИ́Й... Словник синонімів української мови
  9. рогатий — Рога́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. рогатий — Рогатий, -а, -е 1) Рогатый. Мужик багатий, як віл рогатий. Ном. Чорт рогатий. ЗОЮР. II. 92. 2) Угловатый, съ углами. хата рогата. Дѣла много въ хатѣ (въ каждомъ углѣ дѣло). Ном. № 10277. рога́та плахта = плахта рогатка. Наша пані багата, на їй плахта рогата. Грин. III. 136. Словник української мови Грінченка