рогатий

РОГА́ТИЙ, а, е.

1. Який має роги, з рогами (у 1 знач.).

З-за горба виходила .. маленька постать погонича біля великих рогатих сірих волів (Н. Кобринська);

Дмитрик скубнув по дорозі за хвіст козу і весело засміявсь, побачивши, як коза кумедно закрутила рогатою та бородатою головою (М. Коцюбинський);

// у знач. ім. рога́тий, того, ч., розм. Те саме, що чорт.

[Павло:] А що, згадали рогатого, от він і вскочив у люльку та й почав пшикать!.. (М. Кропивницький);

– Вип'єш зі мною, Панасе? – Краще б з тобою рогаті пили! (М. Стельмах);

// Уживається у деяких назвах рослин і тварин.

В ту віточку, прошмигнувши повз Якова, вчепився рогатий жук (А. Шиян);

Найефективнішими з багаторічних трав є тимофіївка і лядвенець рогатий, що мають сильну кореневу систему і дають урожай протягом 4–5 років (з наук. літ.).

2. Який має форму рога (у 1 знач.).

Над Вужачим сходив рогатий місяць (Л. Юхвід);

Сінешні двері були непричинені, а в передпокої на рогатій вішалці висів... кашкет (В. Козаченко);

// З гострими кінцями, схожими на роги.

Як тільки заплющую очі – кімната (вона тільки що стала моєю) раптом щезає: її витісняє фіолетова рогата пляма і пливе на зеленастих хвилях, як велетенська тінь корабля (М. Коцюбинський);

Від Каховського гідровузла в різних напрямках крокують за горизонт рогаті опори високовольтних ліній з важкими проводами на сталевих плечах (з публіц. літ.).

3. перен., рідко. Який вражає, дошкуляє; різкий, колючий.

[Знаменський:] Або добийте мене одним словом, або звеліть жить і щастем [щастям] наслаждаться [насолоджуватися]! [Олеся:] Навіщо ви такі рогаті слова промовляєте, аж страшно слухати? (М. Кропивницький);

Між іншим говорячи, ще ж і мова у сього українця шорстка та рогата! (Леся Українка).

4. розм. Якого зраджує жінка.

– Ти .. дуже радів, .. що життя твоє родинне – суцільний медовий місяць, аж поки тонкогнучкостанна жіночка не зробила тебе рогатим (П. Колесник).