розкручувати

(-ую, -уєш) недок., кого.

1. крим., міл. Примушувати когось говорити правду. Втім, подумав, навряд чи вдасться... зараз привезуть того зарізяку — й, хоч-не-хоч, а кому ж, як не мені, доведеться його розкручувати!.. (Л. Кононович, Я, зомбі). БСРЖ, 502; ЯБМ, 2, 282.

2. на що; мол. Примушувати когось поділитися чимось, віддати, купити комусь щось. Розкручувати однокурсника на морозиво. БСРЖ, 502.

3. що; муз. Популяризувати рок- або поп-групу, виконавця, диску (у пресі, на радіо, телебаченні). Соромно слухати найбільш "розкручених" українських співаків, такі неграмотні, безглузді, безпомічні тексти їхніх пісень. І водночас дивно, незрозуміло: чому ніхто не "розкручує" справжню, добротну музику? (Час, 1999, № 12); Зараз справжнє мистецтво нікому не потрібне. "Ширвжиток" "розкручують", а щось серйозне — ні (ВЗ, 15.08.2001). БСРЖ, 502.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

розкручувати — розкру́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
розкручувати — -ую, -уєш, недок., розкрутити, -учу, -утиш, док., перех. 1》 Розмотуючи, розправляти, розгортати що-небудь згорнуте, змотане, скручене. || Розмотуючи, розв'язуючи, відкривати що-небудь. || перен., розм. Розкривати, розпускати (бруньки, пелюстки і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
розкручувати — РОЗКРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗКРУТИ́ТИ, учу́, у́тиш, док. 1. що. Розмотуючи, розправляти, розгортати що-небудь згорнуте, змотане, скручене. Андрій Іванов розв'язав поворозки і почав розкручувати полотнище прапора (Ю. Словник української мови у 20 томах
розкручувати — Ую, -уєш, недок., розкрутити, -чу, -тиш, док. 1. Займатись рекламою певного продукту, підприємства, виконавця тощо. Московське видавництво «ЕКСМО-Прео щосили розкручує цю книжкову серію (Дзеркало тижня). 2. (на що?) Спонукати, схиляти до чогось. Словник сучасного українського сленгу
розкручувати — ВИКРУ́ЧУВАТИ (повертаючи по гвинтовій різьбі, знімати, виймати що-небудь укручене, загвинчене), ВІДКРУ́ЧУВАТИ, ВИГВИ́НЧУВАТИ, ВІДГВИ́НЧУВАТИ, РОЗКРУ́ЧУВАТИ, ВИВІ́РЧУВАТИ, ВІДВІ́РЧУВАТИ рідко, ВІДШРУБО́ВУВАТИ рідко, ВИШРУБО́ВУВАТИ рідко. — Док. Словник синонімів української мови
розкручувати — Розкру́чувати, -чую, -чуєш, -чує Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
розкручувати — РОЗКРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗКРУТИ́ТИ, учу́, у́тиш, док., перех. 1. Розмотуючи, розправляти, розгортати що-небудь згорнуте, змотане, скручене. Андрій Іванов розв’язав поворозки і почав розкручувати полотнище прапора (Смолич, Мир.. Словник української мови в 11 томах