розкручувати

РОЗКРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗКРУТИ́ТИ, учу́, у́тиш, док.

1. що. Розмотуючи, розправляти, розгортати що-небудь згорнуте, змотане, скручене.

Андрій Іванов розв'язав поворозки і почав розкручувати полотнище прапора (Ю. Смолич);

Сидів [Духнович] під кущем. Мав при собі шинелю в скатці, але не догадавсь її розкрутити (О. Гончар);

Випросили [матроси] у Бутакова кілька метрів світлого манільського тросу, розкрутили його й сплели сіті (З. Тулуб);

// Розмотуючи, розв'язуючи, відкривати що-небудь.

Він підійшов до лежанки, дістав .. свій чорний кисет, розкрутив його (Д. Бедзик);

// перен., розм. Розкривати, розпускати (бруньки, пелюстки і т. ін.).

Усякі квітки розкручували свої пуп'яночки, розгортували листочки, свіжі, гарні (І. Нечуй-Левицький).

2. кого, що, розм. Звільняти кого-небудь від мотузків, ланцюгів і т. ін.; розв'язувати.

От ніби кінь десь зупинивсь; от ніби його [Остапа] розкрутили й розв'язали (Марко Вовчок);

Витягнув [Матій] мене з-під лави, розкрутив ланцюг (І. Франко).

3. що. Відгвинчувати, відкручувати.

Іванко узяв з рук царя палицю, розкрутив гвинт (А. Калин).

4. що. Поступово починати дедалі швидше крутити, обертати що-небудь.

На передку, розкручуючи над головою гарапник, міцно вчепившись у віжки, стояв Карпо Варчук (М. Стельмах);

Стирчить [вітряк] серед відкритого степу піднятим угору недоламаним крилом, марно ждучи вітрів, які б його розкрутили (О. Гончар).

5. що, перен., розм. Розпочинати якусь справу, розвивати якусь діяльність і т. ін.

За столом .. сидить Терентій. Певно, перебирає розписки людські. Він, Дорохтей, усі борги тримав у голові, а Терентій розкрутив таке колесо, що ніяка пам'ять усього не втримає (М. Стельмах);

// Інтенсивно продовжувати щось розпочате.

– Ну, редакторе, завівся ти! – добродушно покивав головою Сміян. – Тепер уже не стримаєш. Розкручуй, розкручуй маховик. Може, щось і вийде (О. Бердник);

Тюрма тюрмою, а машину шкода. Не державна – своя. Хоч що її тепер жаліти – все одно конфіскують, коли все розкрутять (В. Дрозд);

// кого, що. Забезпечувати кому-, чому-небудь популярність.

6. також без дод., перен., розм. Чинити, діяти інакше, ніж хтось, на свій лад у якійсь справі, перев. всупереч кому-небудь.

Я кручу по-своєму, а вона розкручує по-своєму (І. Нечуй-Левицький);

Броня подумала: “Ага! Ти хочеш говорити зо Славком на самоті. Але що ти сьогодні закрутиш, те я завтра розкручу” (Л. Мартович);

– Позбав, позбав мене від розгадування снів, – виставив перед собою руки редактор. – Ти накрутив, та й розкручуй (О. Бердник).

7. що, тільки док., діал. Заробити.

Я розкрутив троха грошей (І. Франко);

Пішов [робітник] на зарібок у Борислав розкрутити який крейцар, тим часом біда допиталася (С. Ковалів).