1. Словник жарґонної лексики української мови

стукачка

(-и) ж.; мол., жрм. Ж. до стукач 1. — Їїоперативне псевдо було — Комсомолка... більшої активістки й стукачки в фізкультурному не було, як вона! (Л. Кононович, Феміністка).

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стукачка — стука́чка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. стукачка — див. калатало Словник синонімів Вусика
  3. стукачка — СТУКА́ЧКА, и, ж. Те саме, що сту́калка 1. Спинився біля якоїсь крамниці дід-сторож з дерев'яною стукачкою (А. Шиян); [Дід Касян:] Тепер літо, все стоїть сухе, як порох, ще й до того ніч (Ударив у стукачку) (М. Куліш). Словник української мови у 20 томах
  4. стукачка — -и, ж. 1》 Те саме, що стукалка 1). 2》 жарг. Жін. до стукач. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. стукачка — КАЛАТА́ЛО (КАЛАТА́ЙЛО) (перев. дерев'яний прилад, яким стукав нічний вартовий або який прив'язують на шию тварин тощо), КАЛАТА́ЛКА, КАЛАТА́ЙКА розм., КЛЕПА́ЛО розм., КЛЕПА́ЧКА розм., ЦОКОТУ́ШКА розм., ЦОРКОТА́ЛО діал., БО́ВКАЛО діал. Словник синонімів української мови
  6. стукачка — СТУКА́ЧКА, и, ж. Те саме, що сту́калка 1. Спинився біля якоїсь крамниці дід-сторож з дерев’яною стукачкою (Шиян, Баланда, 1957, 102); [Дід Касян:] Тепер літо, все стоїть сухе, як порох, ще й до того ніч (Ударив у стукачку) (М. Куліш, П’єси, 1960, 66). Словник української мови в 11 томах
  7. стукачка — Стукачка, -ки ж. = стукало. Сторож перестав стукати у стукачку. ЗОЮР. II. 77. Словник української мови Грінченка