типаж

Значення в інших словниках

1. типаж — типа́ж 1 іменник чоловічого роду художній образ; тип зовнішності актора типа́ж 2 іменник чоловічого роду сукупність типів Орфографічний словник української мови
2. типаж — [тиепаж] -ажу, ор. -ажем, м. (ў) -аж'і, р. мн. -аж'іў Орфоепічний словник української мови
3. типаж — типа́ж (франц. typage) 1. Особа з характерною зовнішністю, яка є моделлю для художника, скульптора, фотографа або підходить до виконання певної ролі в кінофільмі. 2. Образ, тип у мистецтві. Словник іншомовних слів Мельничука
4. типаж — ТИПА́Ж, у, ч. 1. Людина з характерною зовнішністю, що служить моделлю для художника, скульптора, фотографа. Він захоплювався людьми, замальовував типажі, планував цілу картину (Іван Ле); З дванадцяти задуманих картин [серії “Блудний син”... Словник української мови у 20 томах
5. типаж — У, ч. Марка автомобіля. А що за типаж тачки? Словник сучасного українського сленгу
6. типаж — -у, ч. 1》 Людина з характерною зовнішністю, що служить моделлю для художника, скульптора, фотографа. || кін. Актор, що за своїми зовнішніми даними підходить для виконання певної ролі. 2》 Художній образ, тип в образотворчому та сценічному мистецтві. Великий тлумачний словник сучасної мови
7. типаж — I. О́БРАЗ (узагальнений характер, створений письменником, митцем), ТИП, ТИПА́Ж, ПО́СТАТЬ, ФІЗІОНО́МІЯ рідше. "Пісня про рушник" — це пісня про матір. Словник синонімів української мови
8. типаж — ТИПА́Ж, у, ч. 1. Людина з характерною зовнішністю, що служить моделлю для художника, скульптора, фотографа. Він захоплювався людьми, замальовував типажі, планував цілу картину (Ле, В снопі.. Словник української мови в 11 томах