типаж

ТИПА́Ж, у, ч.

1. Людина з характерною зовнішністю, що служить моделлю для художника, скульптора, фотографа.

Він захоплювався людьми, замальовував типажі, планував цілу картину (Іван Ле);

З дванадцяти задуманих картин [серії “Блудний син” Т. Шевченка] перші чотири на засланні не могли бути виконані через відсутність типажу – російського купця (з наук. літ.);

У роботі над цим полотном [“Солдати”] художник довго шукав типаж. Численні рисунки та етюди дозволили йому створити переконливі характеристики своїх героїв (з наук. літ.);

// кін. Актор, що за своїми зовнішніми даними підходить для виконання певної ролі.

Поняття типажу.., як його розуміли в період німого кіно, де типаж був вирішальним фактором, повністю зникло з появою в кінематографії живого слова (з наук. літ.).

2. Художній образ, тип в образотворчому та сценічному мистецтві.

Щодо з'ясування типів і того, як розбиратись в них, то треба мати на увазі, що майже в кожній п'єсі можна знайти характеристику того чи іншого типажу (з мемуарної літ.);

В силу своєї специфіки мистецтво показує життя суспільства через розкриття особистості. Для нас позитивний герой – духовно багата, ідейно переконана людина, якій властиві широта мислення, глибина емоціональних переживань. У зв'язку з цим відповідним має бути і типаж (з наук. літ.).

3. Збірн. до тип 4.

Дослідник [О. І. Білецький] характеризує особливості розповіді, типажу, соціальних конфліктів в оповіданнях Марка Вовчка (з наук. літ.).

4. збірн., техн. Сукупність типів, зразків, моделей яких-небудь виробів.

Типаж тракторів;

Розширення типажу металообробних верстатів.