тип

ТИП, ч.

1. род. у. Зразок, модель, форма, яким відповідає певна група предметів, понять, явищ.

Все одно мама і сестри звичок своїх і типу господарства не змінять (Леся Українка);

Відповідно до трьох основних способів подачі звука існують для відображення їх три типи диригентського жесту, або штриха (з наук. літ.);

За останні роки значно змінилися типи будинків і планування квартир (з наук. літ.).

2. род. у, спец. Найвища категорія в систематиці тварин і рослин, що об'єднує споріднені класи.

В основу класифікації [комах] покладено одиницю – вид. Схожі види дають рід, роди складають родину, родини – ряд; ряди утворюють класи і типи (з навч. літ.);

Тип членистоногих об'єднує ракоподібних, павукоподібних, комах (з навч. літ.);

Тип квіткових рослин;

Тип молюсків;

Тип хордових.

3. род. у. Характерна будова тіла, зовнішність людини, пов'язані з її належністю до певної етнічної категорії.

Перший забрав голос Пета, головний начальник сього відділу, чоловічок літ коло сорока, тип монгола (І. Франко);

Першою зайшла худенька смуглява жінка східного типу (Л. Дмитерко);

// Характерні риси обличчя, пов'язані з етнічною належністю.

Марція немолода вже пані, обличчя суворого римського типу, рухи повільні (Леся Українка);

Мурашкова була красуня щирого класичного типу. Матове біле лице було ніби виточене з слонової кості; пишні великі темні очі були блискучі (І. Нечуй-Левицький).

4. род. у. Художній образ у літературі та мистецтві, у якому узагальнено найхарактерніші риси певної групи людей.

Його [М. Гоголя] навіть невмирущі типи з “Мертвих душ” – це зразки з наших панів (Панас Мирний);

Літературним типом і є створений письменником такий характер, який відображає риси, властиві багатьом людям (з навч. літ.).

5. род. у. Категорія людей, об'єднаних якимись характерними рисами (соціальними, національними, професійними тощо), а також яскравий її представник.

Я знов спускала очі до роботи і, рівняючи рукава та припасовуючи комір, вкупі з тим розважала, що за тип моя бесідниця? (Леся Українка);

Змінився характер фольклору, змінився й тип фольклориста як наукового робітника (М. Рильський);

Літня жінка, тип учительки, шиє на ручній машині, хлопчик .. порається біля акваріума (Ю. Яновський);

Шевченко знав, що більшість армійських офіцерів – п'яниці, картярі і бретери, і хоча Долгов ніби й не був схожий на цей ходячий тип армійця, Тарас Григорович намагався стушуватися і на запитання відповідав якомога лаконічніше (З. Тулуб).

6. род. а. Людина, що відрізняється від інших якимись характерними особливостями (у зовнішності, поведінці, напрямі думок і т. ін.).

Учителів і в Богуславі і в суміжних селах було багато, я охоче знакомився [знайомився] з ними .. Яких тільки типів не надибав я там (С. Васильченко);

– Це ви в книгах вичитали? – Ні, розмовляв з найстарішими людьми села .. Надзвичайно самобутні є типи. А скільки життя, живої історії збереглося в їхній пам'яті! В книжках не знайдеш такого... (М. Стельмах);

– Тут один мій давній приятель повернувся. Цікавий тип. Я тебе з ним познайомлю (П. Дорошко);

// розм. Хтось, невідома людина; індивід.

Озброєний тип зупинив хлопців, вимагаючи від них документи (І. Цюпа);

Розштовхуючи ліктями натовп, до хлопців підходив той самий тип, що наймав їх сьогодні на роботу (П. Колесник);

// зневажл. Людина з дивними або негативними рисами.

– Товариші, – похмуро сказав Сагайда, звертаючись до бійців. – Гляньте на цього типа. Це – дезертир. Да, да, ти ще з нами, але ти вже дезертир і зрадник (О. Гончар);

– То байдуже, Гнате, – озвався Заруба. – Така в нас робота, нічого не вдієш .. От коли б цих типів менше було, Перегуд... (В. Кучер).

△ (1) Далмати́нський тип бе́рега – тип берега, який утворюється під час затоплення складчастої суші; властивий поздовжнім берегам (найхарактерніший для східного узбережжя Адріатичного моря);

(2) Екстраве́ртний (екстраверти́вний) тип – про людину, що характеризується товариськістю, відкритістю зовнішнім впливам.

Екстравертивним типом В. Поліщука, мабуть, пояснюється вживання поетом великої кількості слів, що називають рослини – трави, квіти, дерева, кущі (з наук. літ.);

За ступенем інтегрування у світову і національну економіку можна виділити два типи експортно-виробничих зон: екстравертивний, орієнтований на зовнішній ринок, та інтровертивний, інтегрований у національну економіку (з наук. літ.);

Екстравертний тип орієнтується по відношенню до зовнішнього об'єкта, його рішення й дії підкорюються не суб'єктивним переконанням, а об'єктивним обставинам (із журн.);

(3) Інтрове́ртний (інтроверти́вний) тип – про людину, спрямовану на власний внутрішній світ, самозаглиблену, закриту для зовнішніх впливів.

М. Семенко відповідно до свого інтровертивного типу більше схильний до змалювання великих рослинних масивів, що позначаються словами “ліс”, “сад”, “парк” (з наук. літ.).