1. Словник іншомовних слів Мельничука

тип

(франц. type, від грец. τύπος – відбиток, форма, зразок)

1. Зразок, модель для групи предметів; форма чого-небудь; вид, рід, різновидність чого-небудь.

2. Найвища систематична категорія (таксон), що об’єднує споріднені класи тварин. Деякі Т. поділяють на підтипи, що об’єднують класи. В ботаніці Т. відповідає відділ.

3. Тип виду – зразок, за яким встановлено вид рослин чи тварин; тип роду – найтиповіший вид даного роду.

4. Літературний образ, який в узагальненій формі втілює в собі певні риси характеру, зовнішності тощо.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тип — тип 1 іменник чоловічого роду зразок, образ тощо тип 2 іменник чоловічого роду, істота про людину Орфографічний словник української мови
  2. тип — (машин) модель, зразок, марка; (у творі) герой, персонаж; (людей) ґатунок, категорія, сорт; (цікавий) індивід, індивідуум, екземпляр, (підозрілий) СУБЄКТ, д. фрукт. Словник синонімів Караванського
  3. тип — Образ, форма, зразок Словник чужослів Павло Штепа
  4. тип — ТИП, ч. 1. род. у. Зразок, модель, форма, яким відповідає певна група предметів, понять, явищ. Все одно мама і сестри звичок своїх і типу господарства не змінять (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах
  5. тип — А, ч. Чоловік, хлопець. Що за тип? Де ти з ним познайомилась? Словник сучасного українського сленгу
  6. тип — ч. 1》 род. -у. Зразок, модель, форма, властивість, яким відповідає певна група предметів, понять, явищ. || Певна множина об'єктів. 2》 род. -у, спец. Найвища категорія в систематиці тварин і рослин, що об'єднує споріднені класи. Тип квіткових рослин. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. тип — Одиниця в систематиці організмів, що включає близькоспоріднені класи. Універсальний словник-енциклопедія
  8. тип — II. ВИД (група предметів, явищ, занять і т. ін., що виділяється за спільними ознаками), ТИП, РІЗНО́ВИД, РІЗНОВИ́ДНІСТЬ рідше. Серед розмаїтих видів зброї в нашій боротьбі за мир одною з перших треба назвати літературу (М. Словник синонімів української мови
  9. тип — Тип, -пу і -па, -пові; ти́пи, -пів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. тип — ТИП, ч. 1. род. у. Зразок, модель, форма, яким відповідає певна група предметів, понять, явищ. Все одно мама і сестри звичок своїх і типу господарства не змінять (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  11. тип — Тип, -пу м. 1) Типъ. Виковувався з українки самостійний історичний тип. Морд. Пл. 93. 2) Печатаніе, изданіе. Заздалегідне словце до другого типу («Досвіток» Куліша, 1876). Словник української мови Грінченка