1. Великий тлумачний словник сучасної мови

тип

ч.

1》 род. -у. Зразок, модель, форма, властивість, яким відповідає певна група предметів, понять, явищ.

|| Певна множина об'єктів.

2》 род. -у, спец. Найвища категорія в систематиці тварин і рослин, що об'єднує споріднені класи. Тип квіткових рослин. Тип молюсків.

3》 род. -у. Характерна будова тіла, зовнішність людини, пов'язані з її належністю до певної етнічної категорії.

|| Характерні риси обличчя, пов'язані з етнічною належністю.

4》 род. -у. Художній образ у літературі та мистецтві, в якому узагальнено найхарактерніші риси певної групи людей.

5》 род. -у. Категорія людей, об'єднаних якимись характерними рисами (національними, професійними тощо), а також яскравий її представник.

6》 род. -а. Людина, що відрізняється від інших якимись характерними особливостями (у зовнішності, поведінці й т. ін.).

|| розм. Хтось, невідома людина; індивід.

|| зневажл. Людина з дивними або негативними рисами. Неприємний тип.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тип — тип 1 іменник чоловічого роду зразок, образ тощо тип 2 іменник чоловічого роду, істота про людину Орфографічний словник української мови
  2. тип — (машин) модель, зразок, марка; (у творі) герой, персонаж; (людей) ґатунок, категорія, сорт; (цікавий) індивід, індивідуум, екземпляр, (підозрілий) СУБЄКТ, д. фрукт. Словник синонімів Караванського
  3. тип — Образ, форма, зразок Словник чужослів Павло Штепа
  4. тип — (франц. type, від грец. τύπος – відбиток, форма, зразок) 1. Зразок, модель для групи предметів; форма чого-небудь; вид, рід, різновидність чого-небудь. 2. Найвища систематична категорія (таксон), що об’єднує споріднені класи тварин. Деякі... Словник іншомовних слів Мельничука
  5. тип — ТИП, ч. 1. род. у. Зразок, модель, форма, яким відповідає певна група предметів, понять, явищ. Все одно мама і сестри звичок своїх і типу господарства не змінять (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах
  6. тип — А, ч. Чоловік, хлопець. Що за тип? Де ти з ним познайомилась? Словник сучасного українського сленгу
  7. тип — Одиниця в систематиці організмів, що включає близькоспоріднені класи. Універсальний словник-енциклопедія
  8. тип — II. ВИД (група предметів, явищ, занять і т. ін., що виділяється за спільними ознаками), ТИП, РІЗНО́ВИД, РІЗНОВИ́ДНІСТЬ рідше. Серед розмаїтих видів зброї в нашій боротьбі за мир одною з перших треба назвати літературу (М. Словник синонімів української мови
  9. тип — Тип, -пу і -па, -пові; ти́пи, -пів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. тип — ТИП, ч. 1. род. у. Зразок, модель, форма, яким відповідає певна група предметів, понять, явищ. Все одно мама і сестри звичок своїх і типу господарства не змінять (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  11. тип — Тип, -пу м. 1) Типъ. Виковувався з українки самостійний історичний тип. Морд. Пл. 93. 2) Печатаніе, изданіе. Заздалегідне словце до другого типу («Досвіток» Куліша, 1876). Словник української мови Грінченка