1. Словник жарґонної лексики української мови

чорнота

(-и) ж.; жрм. Те саме, що чорнуха. Блискучий жест під назвою "Купуйте бублики" <...> також претендував на одну з трьох премій, але з огляду на "чорноту" зображення персонажів і подій, що з ними відбуваються, удостоюється премії заохочувальної (Книжник, 2001, № 4).

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чорнота — Чорність, чорнява Словник синонімів Вусика
  2. чорнота — ЧОРНОТА́, и́, ж. 1. Якість за знач. чо́рний 1; чорний, темний колір чого-небудь. Лагідний спокій його несподівано був порушений табунцем напівголих, до чорноти засмажених сонцем хлопчаків (О. Словник української мови у 20 томах
  3. чорнота — чорнота́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири чорноти́ Орфографічний словник української мови
  4. чорнота — -и, ж. 1》 Якість за знач. чорний 1); чорний, темний колір чого-небудь. || Темрява, темний морок. 2》 заст., фам. Чорний народ; чернь (див. чернь 4)). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. чорнота — ТЕ́МРЯВА (відсутність світла, освітлення), ПІ́ТЬМА́, ТЕМНОТА́, МО́РОК, ТЬМА, ТІНЬ, ЧОРНОТА́, ТЕ́МІНЬ розм., ПО́ТЕМКИ мн., розм., ПО́ТЕМОК розм., ПО́МЕРКИ мн., розм., ПО́МЕРК розм., ТІ́НЯВА розм., СУТЕ́МРЯВА заст.; МЛА (ІМЛА́) (неосвітлений простір). Словник синонімів української мови
  6. чорнота — ЧОРНОТА́, и́, ж. 1. Якість за знач. чо́рний 1; чорний, темний колір чого-небудь. Лагідний спокій його несподівано був порушений табунцем напівголих, до чорноти засмажених сонцем хлопчаків (Гончар, І, 1954, 494); // Темрява, темний морок. Словник української мови в 11 томах