авантурник

аванту́рник 1. незгідлива людина, схильна до сварок, колотнеч (ср, ст): Личаків був колись відомий різного роду авантурниками. Так, наприклад, славним був близько 1848 року маляр Куба Пельц; він був середнього зросту, присадкуватий, але відзначався великою силою; й кожної суботи, по виплаті, підпивши, робив на передмістю галабурди; раз у бійці повкидав до криниці, головою вділ, дев'ятьох гренадерів. Його переміг, врешті, на якійсь забаві Каспер Смоленський. Потім "королем Личакова" став Антін Плєцьон, різник і пачкар, що воював з акцизними сторожами й поліціянтами. Інший різник, Грінер, відзначився також великою силою, головою вибивав двері і брав участь в атлетичних змаганнях у цирку. Останніми славними авантурниками були різник Теофіль Берлинський і муляр Тома Івановський. Вони уладжували собі таку "забавку": кидалися між спокійних гостей, робили замішання, били вправо і вліво, а накінець, як уже бійка була в повному розпалі, кланялися всім чемно і відходили, якби нічого не було (Крип'якевич)||галабурда, галабурдник, грандяр

2. шукач пригод (ст)||фіфак

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. авантурник — Аванту́рник, -ка; -ники, -ків і авантюри́ст, -та; -ри́сти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  2. авантурник — ПРОЙДИ́СВІТ розм. (хитра і спритна у своїх вчинках людина), АВАНТЮРИ́СТ, АВАНТУ́РНИК, ПРО́ЙДА розм., ПРОНО́ЗА розм., ПРОНИ́РА розм., ПРОЛА́ЗА розм., ШЕ́ЛЬМА розм., В'ЮН розм., ЛОВКА́Ч розм., ПРОЙДО́ХА розм., ЗУХ фам., ЕКВІЛІБРИ́СТ ірон., ХЛЮСТ зневажл. Словник синонімів української мови
  3. авантурник — Авантурист, аферист; пройдисвіт, дурисвіт; шахрай, ошуканець; ризикант, відчайдух, урвиголова, шукач пригод, б.з. знайдибіда. Словник синонімів Караванського
  4. авантурник — Пройдисвіт, знайдибіда, дурисвіт, див. обманщик Словник чужослів Павло Штепа
  5. авантурник — див. авантюрник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. авантурник — АВАНТУ́РНИК див. авантю́рник. Словник української мови у 20 томах
  7. авантурник — аванту́рник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  8. авантурник — див. авантюрист Словник синонімів Вусика
  9. авантурник — АВАНТУ́РНИК див. авантю́рник. Словник української мови в 11 томах