адоратор

адора́тор той, хто захоплюється кимось, обожнює когось; залицяльник (ст): Надворі тим часом проясніло, і ще за хвилину сонце заграло на мокрому Даху протилежного пансіону. – Дивіться, капітанова дивується, що її адоратори не виходять ще на балькон по обіді (Марська); Жінка до адоратора: "Мій чоловік пішов на рибу, то ж матимем багато часу для себе. А що ти сказав своїй жінці?" – "Я сказав, що йду на рибу" (Лис Микита 196512)||= абштифікант

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. адоратор — Адора́тор: — поклонник [II,IV] — прихильник, поклонник [22] Словник з творів Івана Франка
  2. адоратор — адора́тор іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. адоратор — Закоханець, див. адміратор Словник чужослів Павло Штепа
  4. адоратор — АДОРА́ТОР, а, ч., заст., книжн. Той, хто схильний до адорації. Дратує те, що він, здається, не помічає її [Марії Башкірцевої] жіночих чеснот, не трубить про них у всі труби. До цього її привчили рої адораторів, од яких у неї ніколи не було відбою (М. Слабошпицький). Словник української мови у 20 томах