балабух

бала́бух 1. кул. спечений нашвидкуруч, часто невдалий, виріб із тіста; булочка (м, ср, ст): Мала прийти сусідка – пані Ева, – то я швиденько напартолила якихось балабухів, полила сметаною, і під горіхівку то досить файно з'їлося (Авторка); Замісила тіста та й на скору руку напекла балабухів, вже буде шось до чаю (Авторка)

2. вул. стусан (ст)|| = буханец

◊ да́ти бала́бухів вул. набити, побити (ст)|| = вигаратати

◊ діста́ти бала́бухів вул. дістати стусанів (ст)|| = набрати як бідний в торбу

◊ набра́ти повний міх бала́бухів = діста́ти бала́бухів

◊ обірва́ти бала́бухів = діста́ти бала́бухів : В тім – я не пограбував пошти на Глибокій і не стріляв на Голуфка, от, посидів би, як ви кажете, тиждень-два, обірвав би пару балабухів і вийшов би на волю (Керницький)