балак

ба́лак 1. розмова, мова (ст): Бо задні ряди слухачів не завжди акуратно спохвачували, про що йде “балак” напереді (Керницький)||говорення

◊ втяти ба́лак сказати, розповісти (ст)||зашіврати, плюнути балак, ригнути балак

◊ плю́нути ба́лак = втя́ти ба́лак

◊ ри́гнути ба́лак = втя́ти ба́лак

◊ рі́зати ба́лак говорити, розмовляти (ст): А ось і Сяхо. Він стоїть на розі коло шинку Ліхта і “ріже балак” з якимсь незнайомим (Лисяк)|| = балакати

◊ трима́ти ба́лак виголошувати промову; виступати (ст): – Я не вмію балаку тримати! – борониться зачеплений (Лисяк)

2. говірка львівських батярів (ст): Тепер часто ведуть мову про львівський балак, називають його іноді “львівською ґварою”, забуваючи, однак, про те, що мовлення українського Львова репрезентує й мовлення галицької (зокрема львівської) інтеліґенції, а не тільки балак, який часто є просто кіндерським балаком (Авторка); Король підземного світу крутив на всі боки головою... Пан Макс стояв посередині чи на грані між підземним і духовним світом, тримаючи в руках відкорковану вже пляшку. Ого, тепер я був певний, що зараз почуємо “балак” (Керницький); Василь Давидяк роз'їжджає по станицях дивізійників в Канаді із авторськими вечорами й “балаками” “ґренадира ґранди 31-го полку, львівського батяра Міська Макольондри”. Правда, дехто з наших літераторів може мати певні застереження щодо вживання у письменстві цього “вуличного жарґону”, одначе, щоб правильно віддати справжній образ цієї львівської бідноти, – цей своєрідний, неповторний, так би мовити, “фольклор”, таки незаступний. Довідуюсь, що, на жаль, цей наш “львівський балак” завмирає тепер у княжому городі Лева (Загачевський); Перед вів, як завжди, Ромко, що своїми дотепами та веселим львівським “балаком” розсмішував до сліз товариство (Загачевський)

◊ кі́нде́рскій ба́лак вул., злод. мова злодіїв; злодійське арґо (ст)