балакати

бала́кати (балі́кати) говорити, розмовляти (м, ср, ст): А тепер, Любку, сідай, випий і балакай, що знаєш (Авторка); Якось не по-нашому він балакає (Авторка)||зіврати (сіврати), різати балак

бала́кати про какту́си вул. говорити на нейтральну тему, зумисне переводячи розмову в інше русло (ст): – Не мудруй! – Файно, ша! Балакаймо про кактуси. – Ти знову мав авантюру? – Помилка (Нижанківський)

говори́ли-бала́кали, посіда́ли, запла́кали багато говорили, а нічого не зробили (ср, ст)||говорили-балакали, сіли та й заплакали

говори́ли-бала́кали, сі́ли та й запла́кали = говори́либала́кали, посіда́ли, запла́кали

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. балакати — бала́кати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. балакати — Розмовляти, бесідувати, гуторити, гомоніти; ГОВОРИТИ, казати. Словник синонімів Караванського
  3. балакати — -аю, -аєш, недок. 1》 неперех., про кого-що і без додатка. Те саме, що розмовляти. || перех. Говорити, казати. 2》 неперех., розм. Володіти мовою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. балакати — БАЛА́КАТИ, аю, аєш, недок. 1. про кого – що і без дод. Те саме, що розмовля́ти. А мельник той був чоловік дуже понурий .. і балакати не любив (Марко Вовчок); Посходилися люди, балакають (Л. Мартович); В хаті старі балакали про свої справи (І. Словник української мови у 20 томах
  5. балакати — Балакала, говорила, сім мішків гречаного Гаврила. Безперестанку говорила і нічого слушного не сказала. Балакала, говорила — сім мішків набила. Багато говорила, але не забула скористати для себе. Лиш балакала, говорила, та нічого не робила. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. балакати — див. говорити Словник синонімів Вусика
  7. балакати — ГОВОРИ́ТИ (володіти власною або іноземною мовою; користуватися іноземною мовою), РОЗМОВЛЯ́ТИ, БАЛА́КАТИ розм.; ЛОПОТА́ТИ розм., ЛОПОТІ́ТИ розм. (незрозумілою для слухача мовою); ГЕЛГОТА́ТИ розм., ГЕЛГОТІ́ТИ розм., ГЕРГОТА́ТИ розм., ГЕРГОТІ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  8. балакати — Бала́кати, -каю, -каєш, -кає Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. балакати — БАЛА́КАТИ, аю, аєш, недок. 1. неперех., про кого — що і без додатка. Те саме, що розмовля́ти. А мельник той був чоловік дуже понурий.. і балакати не любив (Вовчок, І, 1955, 351); В хаті старі балакали про свої справи (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  10. балакати — Балакати, -каю, -єш гл. 1) Бесѣдовать, болтать, калякать, разговаривать. Звичайно за слівцем балакали по слову. Греб. За рученьки біленькі взявшись, балакали то сяк, то так. Котл. Ен. І. 18. балака таке — не своє. Говоритъ вздоръ. Зміев. у. Словник української мови Грінченка