1. Приповідки або українсько-народня філософія

балакати

Балакала, говорила, сім мішків гречаного Гаврила.

Безперестанку говорила і нічого слушного не сказала.

Балакала, говорила — сім мішків набила.

Багато говорила, але не забула скористати для себе.

Лиш балакала, говорила, та нічого не робила.

Про жінку, яка багато говорить і нічого не робить.

Балакун, мов дірава бочка, нічого в собі не задержить.

Хто любить багато говорити, той і тайни не задержить.

Без солі і хліба худа бесіда.

Розмова без гостини не складається добре.

Воркотить, як легке у горшку.

Про чоловіка, що багато говорить.

Меле, якби його хто наймив.

Непотрібно говорить, хоч ніхто його й не слухає.

Набалакали много, та нема нічого з того.

Радили раду, та ніякої користи з неї.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. балакати — бала́кати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. балакати — Розмовляти, бесідувати, гуторити, гомоніти; ГОВОРИТИ, казати. Словник синонімів Караванського
  3. балакати — -аю, -аєш, недок. 1》 неперех., про кого-що і без додатка. Те саме, що розмовляти. || перех. Говорити, казати. 2》 неперех., розм. Володіти мовою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. балакати — БАЛА́КАТИ, аю, аєш, недок. 1. про кого – що і без дод. Те саме, що розмовля́ти. А мельник той був чоловік дуже понурий .. і балакати не любив (Марко Вовчок); Посходилися люди, балакають (Л. Мартович); В хаті старі балакали про свої справи (І. Словник української мови у 20 томах
  5. балакати — бала́кати (балі́кати) говорити, розмовляти (м, ср, ст): А тепер, Любку, сідай, випий і балакай, що знаєш (Авторка); Якось не по-нашому він балакає (Авторка)||зіврати (сіврати), різати балак ♦ бала́кати про какту́си вул. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. балакати — див. говорити Словник синонімів Вусика
  7. балакати — ГОВОРИ́ТИ (володіти власною або іноземною мовою; користуватися іноземною мовою), РОЗМОВЛЯ́ТИ, БАЛА́КАТИ розм.; ЛОПОТА́ТИ розм., ЛОПОТІ́ТИ розм. (незрозумілою для слухача мовою); ГЕЛГОТА́ТИ розм., ГЕЛГОТІ́ТИ розм., ГЕРГОТА́ТИ розм., ГЕРГОТІ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  8. балакати — Бала́кати, -каю, -каєш, -кає Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. балакати — БАЛА́КАТИ, аю, аєш, недок. 1. неперех., про кого — що і без додатка. Те саме, що розмовля́ти. А мельник той був чоловік дуже понурий.. і балакати не любив (Вовчок, І, 1955, 351); В хаті старі балакали про свої справи (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  10. балакати — Балакати, -каю, -єш гл. 1) Бесѣдовать, болтать, калякать, разговаривать. Звичайно за слівцем балакали по слову. Греб. За рученьки біленькі взявшись, балакали то сяк, то так. Котл. Ен. І. 18. балака таке — не своє. Говоритъ вздоръ. Зміев. у. Словник української мови Грінченка