1. Словник української мови в 11 томах

балакати

БАЛА́КАТИ, аю, аєш, недок.

1. неперех., про кого — що і без додатка. Те саме, що розмовля́ти.

А мельник той був чоловік дуже понурий.. і балакати не любив (Вовчок, І, 1955, 351);

В хаті старі балакали про свої справи (Н.-Лев., III, 1956, 59);

Посходилися люди, балакають (Март., Тв., 1954, 48);

Без хвилювань, без мук з тобою я балакав (Рильський, І, 1956, 26);

// перех. Говорити, казати.

— Сьогодні Зінька така сумна була. Питала мене, чи правда, що ото балакають? (Головко, II, 1957, 136).

2. неперех., розм. Володіти мовою.

Народ письменний страх. Бував у всяких школах, Один балакає на сотні язиках (Греб., І, 1957, 75);

Ось уже їй восьмий пішов, а вона ще й балакати не навчилась (Мирний, І, 1954, 54).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. балакати — бала́кати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. балакати — Розмовляти, бесідувати, гуторити, гомоніти; ГОВОРИТИ, казати. Словник синонімів Караванського
  3. балакати — -аю, -аєш, недок. 1》 неперех., про кого-що і без додатка. Те саме, що розмовляти. || перех. Говорити, казати. 2》 неперех., розм. Володіти мовою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. балакати — БАЛА́КАТИ, аю, аєш, недок. 1. про кого – що і без дод. Те саме, що розмовля́ти. А мельник той був чоловік дуже понурий .. і балакати не любив (Марко Вовчок); Посходилися люди, балакають (Л. Мартович); В хаті старі балакали про свої справи (І. Словник української мови у 20 томах
  5. балакати — бала́кати (балі́кати) говорити, розмовляти (м, ср, ст): А тепер, Любку, сідай, випий і балакай, що знаєш (Авторка); Якось не по-нашому він балакає (Авторка)||зіврати (сіврати), різати балак ♦ бала́кати про какту́си вул. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. балакати — Балакала, говорила, сім мішків гречаного Гаврила. Безперестанку говорила і нічого слушного не сказала. Балакала, говорила — сім мішків набила. Багато говорила, але не забула скористати для себе. Лиш балакала, говорила, та нічого не робила. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. балакати — див. говорити Словник синонімів Вусика
  8. балакати — ГОВОРИ́ТИ (володіти власною або іноземною мовою; користуватися іноземною мовою), РОЗМОВЛЯ́ТИ, БАЛА́КАТИ розм.; ЛОПОТА́ТИ розм., ЛОПОТІ́ТИ розм. (незрозумілою для слухача мовою); ГЕЛГОТА́ТИ розм., ГЕЛГОТІ́ТИ розм., ГЕРГОТА́ТИ розм., ГЕРГОТІ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  9. балакати — Бала́кати, -каю, -каєш, -кає Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. балакати — Балакати, -каю, -єш гл. 1) Бесѣдовать, болтать, калякать, разговаривать. Звичайно за слівцем балакали по слову. Греб. За рученьки біленькі взявшись, балакали то сяк, то так. Котл. Ен. І. 18. балака таке — не своє. Говоритъ вздоръ. Зміев. у. Словник української мови Грінченка