1. Словник української мови в 11 томах

балакатися

БАЛА́КАТИСЯ, ається, недок., безос., розм. Мати бажання, охоту розмовляти.

А у дорозі, бач, балакається многв (Федьк., Буковина, 1950, 44);

— Чого ж ви мовчите? — Та якось не балакається (Сл. Гр.);

// Легко точитися, вестися (про розмову).

Вітерець листом шешелить, бджола гуде.., то воно й балакаеться — точиться розмова, точиться… (Вовчок, VI, 1956, 218).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. балакатися — бала́катися дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. балакатися — -ається, недок., безос., розм. Мати бажання, охоту розмовляти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. балакатися — БАЛА́КАТИСЯ, ається, недок., безос., розм. Мати бажання, охоту розмовляти. – Чого ж ви мовчите? – Та якось не балакається (Сл. Гр.); А у дорозі, бач, балакається много (Ю. Федькович); // Легко точитися, вестися (про розмову). Словник української мови у 20 томах
  4. балакатися — Балакатися гл. Употреб. безлично: балакається, балакалось. Говорится, говорилось. Чого ж ви мовчите? — Та якось не балакається. Словник української мови Грінченка