боївка

бої́вка збройна структурна одиниця підпільної військової організації: Пам'ятаю тривогу бабці, як їй донесли, що син б'ється з польською боївкою, і чую їх крик за плотом (Криницька); О. Курчаба – стрункий, делікатний з вигляду юнак, ніяк не виглядав на терориста, саме він організував і провадив найуспішнішу середньошкільну “боївку” у Львові – в групі М. Лебедя на Філії. Загинув у німецькій тюрмі в 1942 року (Питляр); Найвищий суд ооявся, що ооївкы виконає на нього атентат, і тому перша розправа перед тим судом відбулася під дуже сильною охороною поліції (Шухевич)

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. боївка — бої́вка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. боївка — вій., бойовий загін <�відділ, підрозділ>. Словник синонімів Караванського