боївкар

боївка́р член збройної структурної одиниці підпільної військової організації (ст): Ніхто з нашої братії не може тепер туди дістатися, бо на обох брамах стоять їхні боївкарі й кожного леґітимують, вимагають показати індекс (Керницький)

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. боївкар — боївка́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови