1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

брук

брук:

◊ брукові газе́ти бульварна преса (ст): В тих часах, треба знати, ім'я Йосифа Бика було у Львові таке прославлене, як, наприклад, ім'я Аль Капоне в Шикаго чи Джані Ділінґера в Клівленді. Брукові газети розписувались про нього як про “грізного фантастично-сміливого опришка, який кпить собі з облав і поліції і якого куля не береться”, а його портрети красувались на сторінках часописів майже так часто, як портрети прем'єра міністрів Складковського. Розуміється, при цілком інших оказіях і без зв'язку з високою політикою. Зрештою, і без якоїсь спеціяльної подібности (Керницький)

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. брук — брук іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. брук — -у, ч. Дорога або вулиця (мостова), вимощена камінням, брукняком. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. брук — БРУК, у, ч. Дорога або вулиця (мостова), вимощена камінням. Розтинався раптом голосний гуркіт коліс по бруку (М. Коцюбинський); Кам'яниці й брук, трамваї, авто не змогли подолати цих гордих горбів, що прийняли вагу міста не як тягар поразки... Словник української мови у 20 томах
  4. Брук — I (Brook) Пітер, нар. 1925, англ. режисер; постановки в Королівському шекспірівському театрі у Стратфорді-на-Ейвоні (Гамлет, Король Лір); екранізації літературних творів (Повелитель мух, Бреши мені, Королю Ліре)... Універсальний словник-енциклопедія
  5. брук — БРУК (дорога або вулиця, вимощена камінням), БРУКІ́ВКА, МОСТОВА́ розм. рідше; БРУЩА́ТКА (бруківка, вимощена каменями у формі брусків). Брущатка кінчалась; далі йшов брук із дикого каменю (О. Словник синонімів української мови
  6. брук — Брук (і рідше бурк), -ку, -кові, на -ку; бру́ки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. брук — БРУК, у, ч. Дорога або вулиця (мостова), вимощена камінням. Розтинався раптом голосний гуркіт коліс по бруку (Коцюб., II, 1955, 174); Брук був такий розбитий, що шофер об’їжджав його узбіччям (Коп., Земля.., 1957, 39). Словник української мови в 11 томах
  8. брук — Брук, -ку м. = бурок. Желех. Словник української мови Грінченка